Жінці потрібен візок для пересування

Людмила Петрівна ніколи не скаржилася на своє здоров’я. З дитинства та юності вона займалась різними видами спорту – гандбол, волейбол, стрибки в довжину. Навіть і зараз, у свої 71, вона намагається бути активною. Каже, що якби їй було на 30 років менше – пішла б на війну парамедиком. Вони з чоловіком щодня моляться за здоров'я хлопців і дівчат на фронті. Але є одна проблема – нещодавно жінці ампутували ногу.

Рівно в 60 років здоров’я Людмили Петрівни почало давати збій. Спочатку відмовили ноги, потім була проблема з серцем. Жінка лікувалася 13 років, але, на жаль, можливості самостійно пересуватися вона лишилась.

Людмила Петрівна народилася в Рівненський області, потім жила в Одесі. Згодом доля занесла її в Хмільник Вінницької області, де вона прожила життя. До пенсії жінка працювала майстром ливарної дільниці на заводі "Хмільниксільмаш", якого вже немає. Брала активну участь в житті колективу – стала заслуженим донором, навчилась надавати першу долікарську допомогу.

Живе Людмила Петрівна разом із чоловіком. Бог не дав їм дітей, і вони підтримують один одного самостійно. Два роки тому чоловік Людмили Петрівни пережив дуже важку операцію. Вона була йому за няньку, а тепер він доглядає дружину. Жінка каже, що їй пощастило з чоловіком. Готування їжі, придбання продуктів, прибирання у квартирі, перев’язки для дружини – це все на ньому.

Людмилі Петрівні потрібен інвалідний візок для пересування. Вона отримує пенсію 4 000 гривень, яка майже вся іде на ліки. Придбати візок ці літні люди не в змозі, і вимушені просити про допомогу.