На фото красива, по-дитячому безтурботна дівчинка Марина. Захоплення танцями, прекрасна сім'я, найкращі друзі і другий клас у школі. Марина не може зрозуміти, чому її чудова мама Віка плаче, коли вони черговий раз йдуть на перевірку до лікарні. Їй складно займатися улюбленими народними танцями, вона часто хворіє, але все ж до кінця не розуміє, чому її сердечко потребує термінової допомоги. У Марини вроджена вада серця і в її сердечку живе бомба уповільненої дії, яка в будь-який момент може вибухнути. Дівчинці потрібна операція і тільки завдяки спільним зусиллям ми можемо їй допомогти вижити.

Коли мені було 9 років, я мріяла займатися бальними танцями. Я дивилася всі змагання по телевізору, захоплювалася граціозністю рухів пар, їхніми костюмами, гримом і пластикою. Уві сні я часто була на танцполі і танцювала ча-ча-ча, румбу і пасадену.

Виявляється у маленькому провінційному місті всі, як і я, тільки дивилися з екрану телевізора на бальні танці, але ніхто не мав можливості ними займатися, тому що студій таких просто не було. Щоб вгамувати мій запал і бажання, мама віддала мене на народні танці. І тут я зрозуміла, що це просто не моє. Ча-ча-ча там не танцювати, партнерів не було, та й сукні були у всіх однакові.

Пізніше через ваду серця мені і зовсім не давалися інші види активного спорту. Сильні навантаження і я приходила додому з білим трикутником на обличчі. Було зрозуміло - це серце. Все життя, як виявилося, я жила під прицілом тихого вбивці, який міг вистрілити в будь-який момент. Але мій оптимізм і бажання жити не давали йому місця розвернутися.

Пізніше трапилося доросле життя, переїзд до Києва, навчання, незапланована робота ночами через вкрадені гроші сусідками по зйомній квартирі. Усе як в поганих серіалах. Не було часу думати про потребу полагодити те, що могло зламатися назавжди.

У 27 я випадково потрапляю до лікаря, який оперує діток з вадами серця, яким допомагає Біржа. Так просто, щоб дізнатися, як проходить весь процес. І моя колега Віка просить лікаря перевірити мене заодно, якщо вже тут. Лікар сказала, що все погано. І часу у мене залишилося мало.

Почути таке в 27 - це як купити заздалегідь випускну сукню, яку ніколи не одягнеш.
Карти склалися, я зрозуміла, що тягнути нікуди і з проблемою потрібно прощатися. Так у мене з'явився другий день народження - 5 березня 2014 року. Тепер переді мною відкрилися всі двері. І як виявилося, що я не змогла б виносити і народити дитину, якби не той випадок з перевіркою серця.

Після операції, яка тривала 3.5 години, проводилася без розрізу і з використанням сучасних методів, у мене в серці оселився оклюдер, який виправив помилку, з якою я народилася. Так круто вийти всього лиш за 3 дні з лікарні і знати, що все позаду.

Я почала думати ще більше про дітей, які живуть в такій же клітці, як жила я колись. Обмеження в спорті, постійні застуди, слабкість, в дорослому житті дівчаткам неможливість безпечно виносити і народити дитину. Все склалося: моя робота дає мені можливість допомагати їм! Рятувати і давати другий день народження!
Ми познайомилися з Мариною випадково. Вона одна з тих дітей, які мріють займатися танцями, бігати і активно вести своє життя. Але є те, що їй заважає жити повноцінно. Вроджена вада серця. Якщо Марині не зробити операцію, то її мрія назавжди залишиться мрією і снами, в яких вона танцює.

Проста сім'я, чудові батьки. Але їх відділяє від щастя сума в 100 000 грн. Ми з командою знаємо, як все це виправити! Ми мріємо, щоб Марина була здоровою! Ми хочемо зібрати гроші на серцевий імплант, який виправить дефект. І мені дуже сильно потрібна ваша допомога.


Проєкт допомоги Марині ви можете побачити тут:
https://ubb.org.ua/uk/project/4378/

Команда Української Біржі Благодійності, у рамках марафону, збирає частину від необхідної суми.