Біонічний протез для незламного захисника
"Жити треба сьогодні, бо наступна мить може змінити все", – переконаний незламний воїн Микола Марцун. 45-річний захисник втратив на війні руку, але не жагу до життя. Після місяців лікування та відновлення в Національному реабілітаційному центрі "НЕЗЛАМНІ" (UNBROKEN) Микола нарешті готовий до протезування. За лічені дні він отримає омріяний біонічний протез руки, кошти на який збирала вся Україна – на благодійній платформі dobro.ua.
Микола Марцун родом із Львівщини. До великої війни він займався підприємництвом. А у перший же день повномасштабного вторгнення вступив до тероборони, щоб захистити свою землю від російських загарбників. Згодом вже у складі ЗСУ захисник протистояв ворогові спершу на Донеччині, а потому і на Харківщині. Останню Микола нині часто згадує. А саме – звільнені від окупації тамтешні населені пункти. Каже: "Коли згадую радісні очі місцевих жителів, як вони нас зустрічали, носили нам харчі, то завжди переповнюють емоції. Такого не забути!".
Своє поранення Микола отримав теж на Харківщині. Коли утримував з побратимами відвойовану у ворога позицію. "Вони бачили нас, а ми їх. Це була відстань у два з половиною кілометри. Одна тільки мить, і від танкового снаряду в мене не стало руки. Я не бачив її на землі, бо була ніч, але бачив ту частину руки, яка в мене залишилася", – ділиться болючими спогадами захисник. Разом із рукою російський снаряд відірвав і прикріплений до рукава турнікет. "Не було чим зупинити кровотечу. Я тримався з останніх сил, щоби не втратити свідомість, поки добігли наші військові і наклали мені турнікет", – розповідає Микола.
Далі за життя важко пораненого воїна боролися медики в деокупованому Ізюмі. Крім відірваної руки, у Миколи були й інші небезпечні для життя травми. Вибухова хвиля пошкодила органи черевної порожнини. А уламки снаряду посікли ногу воїна – лікарям заледве вдалося вберегти нижню кінцівку від ампутації. Потому він пройшов довгий шлях лікування в різних обласних центрах.
Після втрати руки Микола Марцун певнить, що не занепав духом, а навпаки – живе тепер більш усвідомлено та шукає радість в буденних речах. Незламний захисник каже: "Війна показала, що треба жити сьогодні та не відкладати нічого на потім". Днями Миколу запротезують у Центрі "НЕЗЛАМНІ", де він проходить реабілітацію. Чоловік багато і самовіддано займається з фізичними та ерготерапевтами, аби на повну використовувати можливості біонічної руки, про яку він так мріяв. Микола дякує кожному українцеві, який зробив пожертву на його протез та допомагає нашим захисникам долати воєнні травми.
