Допомагаю Незламним

Коли вперше чуєш сирену, тобі страшно.
Коли збираєш аптечку і найнеобхідніше в рюкзак, ти майже спокійний. На всякий випадок поклади кровоспинне і знеболювальне. 
Коли бачиш вибух, ти до цього не готовий, бо ж 21 століття, цього не могло бути.
Коли вчишся накладати турнікет, ти зосереджений - не довше, ніж на 2 години. Перші 2-3 хвилини.
Коли чуєш: «Тобі краще поїхати в безпечніше місце», всередині щось надривається. І ти їдеш, і не знаєш, коли повернешся.
Коли читаєш новини, в тобі щось остаточно ламається. 
Коли працюєш - ти оживаєш.
Коли обіймаєш рідних - заспокоюєшся.
Коли отримуєш «у мене все добре» - тобі вже не страшно.

Всі ми поранені тими ракетами і уламками, які влучають в нашу землю і наші будинки. І навіть якщо це стається в іншому місті чи селищі або далеко від нас.
Всі ми переживаємо біль втрати і горя, які принесла орда ворогів.
Але всі ми віримо в нашу перемогу, і я безмежно вдячна кожному українському захиснику і захисниці, завдяки яким я зараз можу писати цей текст. 
І я вклоняюся кожному, хто віддав своє життя заради нас. 

Сьогодні у мене день народження, і я хочу підтримати людей, які через війну, на жаль, втратили свої кінцівки. Я хочу підтримати проєкт, в рамках якого ми збираємо кошти на протезування постраждалих українців у Національному центрі реабілітації "Незламні" на базі Першого медичного обʼєднання Львова. Окрім звичайних протезів, тамтешні медики розпочали встановлення і біонічних протезів. Лише уявіть! 

Тож якщо ви хотіли б мене привітати - будь ласка, підтримайте цей збір - так ми подаруємо комусь шанс на повноцінне життя. Дякую кожному! Світло переможе темряву. Все буде Україна! 🇺🇦