Подаруйте «Дачу» на моє 50-річчя

22 роки тому я прийшла до Інституту раку як перекладачка, яка мала допомогти провести переговори. Це мав бути звичайний робочий день, але він став днем, який змінив моє життя.

Тоді я не замислювалася, що дитяча онкологія існує і вперше побачила дітей, які хворіють на рак. Але найбільше мене вразило, що їх ніби не існувало для світу, про них майже не говорили, їхніх історій не показували по телебаченню. Здавалося, усе їхнє життя залишалося за стінами лікарні.

У ті роки батьки самі купували майже все – від крапельниць до ліків. Я вийшла з лікарні і зрозуміла,  що не зможу далі жити далі так, ніби я цього не бачила. Так почалася історія «Запоруки» - благодійного фонду, який  ось уже 22 роки допомагає онкохворим дітям.

За цей час змінилося дуже багато. Дитяча онкологія перестала бути невидимою. З'явилися сучасне лікування, державна підтримка, благодійні фонди, соціально відповідальний бізнес, тисячі людей, які готові допомогти.

Але дещо залишається незмінним. Коли дитина тяжко хворіє, вона найбільше потребує місця, де можна хоча б ненадовго перестати бути пацієнтом й знов побути дитиною в родині: з мамою, татом, братами, сестрами, бабусями- дідусями і всіма, кого ти любиш і хто любить тебе.

Саме тому з'явилися Родинні доми «Дача».

Спершу в Києві: ми створювали його попри недовіру, бюрократію, погрози, підпал і повномасштабну війну. Згодом у Львові. А тепер ми будуємо третю у Дніпрі  – місті, куди сьогодні приїжджають на лікування діти з прифронтових Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Запорізької та Харківської областей. Для багатьох родин лікування триває місяцями. І найчастіше після болісних процедур в лікарні їм просто немає куди піти.

Сьогодні я хочу, щоб моє 50-річчя стало початком ще однієї історії. 

Ми не можемо скасувати війну чи діагноз. Але можемо зробити все, щоб вони не забрали в сотень дітей ще й дитинство  – родину поруч, обійми, сміх, свята, домашній пиріг і відчуття дому.

Саме заради цього ми будуємо «Дачу» у Дніпрі. Ваша допомога буде найціннішим подарунком до мого ювілею. Дякую кожному, хто підтримує!