Артем мріє перемогти епілепсію і вільно дихати. 2

Артем – хлопчик, який хоче жити та пізнавати цей світ, як всі здорові дітки, хоче ходити в звичайну школу, грати зі своїми однолітками в футбол та займатися спортом! Розповідати мамі різні цікаві історії, прокидатися та розповідати, які йому снилися яскраві сни. Артем хоче навчитися сам одягатися, тримати в руці виделку та самостійно їсти, ходити без підгузків, швидко бігати. Хлопчик мріє приготувати смачний сніданок для мами та казати, як він любить її. Тільки цього він зараз зробити не може, бо хворіє. Хвороба його не може покинути, батьки роблять все, що від них залежить – водять на різні процедури до логопеда, психолога, намагаються кожен місяць робити масажі. Тільки цього замало, хлопчику потрібна інтенсивна реабілітація. Сили для цього є, але коштів не вистачає.

До 9 місяців Артем був здоровою дитиною, але згодом у нього стався перший напад, який тривав одну годину. Хлопчика забрали в лікарню на обстеження, зробили МРТ голови, яке засвідчило, що в Артема генетична епілепсія, синдром Денді-Уокера та кіста шишкоподібної залози. В Артема також виявили затримку психо-мовленнєвого і моторного розвитку, синдром мʼязової гіпотонії і плоско-вальгусну деформацію стоп. Лікарі рекомендували на постійній основі приймати препарати, щоб блокувати напади.

До трьох років Артем самостійно не ходив. Батьки своїми силами робили все, щоб дитина самостійно стала на ноги і зробила перші кроки. В три роки батьки вирішили відвезти Артема на море на реабілітацію. Він почав почуватися краще, свіже повітря пішло хлопчику на користь. Попри це йому постійно потрібно приймати препарати від судом, які, на жаль, не можуть блокувати епілепсію на 100%. В Артема все одно відбуваються часті напади.

Зараз Артему 7 років, після всіх занять Артем стає більш спокійним, на заняттях він більш витривалий, хлопчик почав дивитися в очі – таке відчуття, наче він все розуміє та намагається виконувати завдання, які дають йому спеціалісти. Батьки щомісяця намагаються возити Артема на реабілітацію у своєму місті за власні кошти. Родина живе на одну зарплатню батька. Мама вже 7 років безробітна, бо завжди знаходиться поряд з дитиною. Родина вірить і сподівається на підтримку та лікування для свого єдиного сина.