Артем страждає з самого народження. 2

Артем – активний життєрадісний хлопчик. Любить спорт, рух, прогулянки з друзями. Йому важливо бути серед дітей, сміятися, бавитися, відчувати радість дитинства. Хлопчик має дуже добре серце. Він любить тварин, співчуває кожному безпритульному котику й песику. Артем щиро любить свою родину. А особливо – старшого брата, який є для нього прикладом та справжнім авторитетом. Поруч з братом він почувається сильнішим та впевненішим.

Проблеми зі здоров’ям в Артемчика почалися з судом через кілька місяців після народження. Згодом погіршення зору. Зараз Артему 9 років, і майже два роки він з родиною вчиться жити по-новому. Кожен день – це підрахунок хлібних одиниць, постійні заміри цукру, уколи інсуліну та хвилювання за його самопочуття. Хвороба прийшла раптово й без попередження – цукровий діабет 1 типу.

На жаль, діабет невиліковний. Родині залишається сподіватися, що в майбутньому лікарі винайдуть ліки, що дозволять позбавитися хвороби. Контролювати цукровий діабет дуже складно. Це постійні проколи пальчиків, які вже не встигають загоюватися, це страх нічних стрибків цукру. Без сенсорів безперервного моніторингу особливо важко. Сенсори дозволяють бачити рівень цукру в реальному часі, швидко реагувати та уникати небезпечних станів. Навіть під час звичайних ігор дитини, потрібно постійно контролювати рівень цукру. Батьки дуже переймаються, коли Артема немає поруч, адже будь-яке навантаження чи емоції можуть різко вплинути на показники.

Для родини сенсори – це не просто зручність, це безпека дитини та їх відносний спокій.

У Артема погіршився зір, часто болять ніжки, іноді йому важко активно рухатися. Батькам боляче дивитися, як хвороба обмежує його там, де він мав би просто радіти життю. Родина прагне, аби Артем ріс здоровим, мав можливість розвиватися, займатися улюбленими справами й не відчувати себе іншим через хворобу. Тому рідні просять підтримки для Артемчика, щоб його дитинство було більш безпечним та світлим.