Без надії сподіваюсь... 2

Без надії сподіваюсь… Такими словами починалася розповідь про Вадика в нашому попередньому проєкті. Та невже це правильно? Адже надія завжди є! Повинна бути! Особливо тепер, коли після кожного курсу лікування Вадиму стає краще. У хлопчика є результати як у фізичному, так і у розумовому плані. Вадим проходить шкільну програму на домашньому навчанні. Завдяки всім людям, хто допоміг Вадиму пройти лікування, у хлопця тепер є надія, надія сподіватися та вірити в краще.

Вадим дуже здібний, розумний, усміхнений хлопчик. Він вже пройшов нелегкий шлях. Перші тижні життя малюка почалися у комі. Він з усіх сил бореться зі своїм діагнозом "ДЦП". Це нелегко. Постійні реабілітації дають непогані результати, звичайно, не такі, як хотілося б, але дають! На превеликий жаль, Вадик самостійно не пересувається. Та хлопець сподівається, що в нього все вийде з Вашою допомогою, і він нарешті зможе вже впевнено тримати голову, сидіти та боротися за здорове, краще життя.

Будь ласка, підтримайте хлопця, йому дуже необхідно пройти черговий курс реабілітації у реабілітаційному центрі "Росток Життя", та без сторонньої фінансової допомоги мама з сином не в змозі знайти кошти. Дамо шанс Вадиму! Давайте допоможемо йому ще раз!