Бігти, щоб дихання не перервалось. Марія Айлен

Уявити собі не могла, що сучасна дитяча лікарня може бути в такому скрутному становищі. Туди, до пульмонологічного відділення, потрапляють діти з тяжкою пневмонією, астмою, хронічними захворюваннями легень, синдромом нічного апное (зупинки дихання). А обладнання для діагностики настільки застаріле, що покладатись на нього лячно. Як же рятувати дітей?

Захворювання легень дуже небезпечні, часом навіть день затримки лікування може стати критичним. При цьому статись така біда може в будь-якій родині. Але якщо в лікарів буде сучасне якісне обладнання, вони зможуть вчасно допомогти і врятувати.

Я не спортсмен. Для мене біг – це складно, щоразу це подолання себе. Не певна, що я робила би це просто так для себе. Але коли участь у Марафоні може допомогти зібрати кошти, коли знаєш, що завдяки цьому будуть збережені життя дітей – не вагаєшся. Вдягаєш кросівки і йдеш на тренування. І пишеш.

Друзі, немає нікого іншого, окрім нас самих. Ми не можемо чекати, доки «щось зміниться в державі» чи хтось інший допоможе. Звісно, це може статись колись, а може й ні. Але сьогодні, прямо зараз, діти, які живуть поруч з нами, незахищені. Наші діти незахищені. Звичайна ГРВІ може перейти у пневмонію і закінчитись фатально. Тож якщо в наших силах запобігти цьому, ми просто мусимо це зробити.

Ми разом з батьками та лікарями просимо допомогти нам!