Бігти, щоб дихання не перервалось. Руслан Бондаренко

Мене звати Руслан Бондаренко, мені 37 років. 9 жовтня у Києві відбудеться Wizz Air City Marathon 2016, де я маю намір подолати напівмарафонську дистанцію в 21,0195 км. Я вирішив не просто бігти, а й узяти участь також у «Фандрайзинг-Марафоні 2016. Осінь» в якості фандрайзера БФ «Відкриті долоні», який опікується хворими на муковісцидоз. Моя мета - не тільки здолати дистанцію, а й зібрати кошти в сумі 12 700 грн на купівлю кисневого концентратора.

Цей апарат поїде у пульмонологічне відділення Хмельницької обласної дитячої лікарні та допомагатиме дихати дітям, які не зможуть дихати самі. Зараз, якщо дитина задихається, її відправляють у реанімацію, але з новим апаратом вона зможе лишатись у звичайній палаті відділення.

Спокійно дихаючи киснем, поряд з мамою, дитина легше переживатиме лікування і швидше поправлятиметься. Знаю, що так і буде, бо ж придбати апарат – задача реальна і ми можемо це зробити. Долучайтеся до цієї ініціативи та допоможіть мені зібрати кошти! А я в свою чергу обіцяю вам не тільки здолати дистанцію, а й звітуватися з тренувань.» Руслан як ніхто інший розуміє, яку вагу має та допомога, яку ми сподіваємося залучити за його участі. Адже його власна донечка – 6-річна Катруся – також живе з муковісцидозом. Це вроджене захворювання, яке сильно вражає дихальну систему, легені постійно забиваються в’язким мокротинням, в якому розвиваються інфекції.

Лікування складне і коштовне, але справді може допомогти прожити багато років. Втім, при кожному загостренні й навіть просто при фізичних вправах кисню не вистачає. Маленька Катруся вже користується допомогою власного кисневого концентратора вдома, тож тато Руслан хоче, аби така підтримка стала доступна й іншим дітям. Просто тому, що дихати потрібно кожному.