Біль тримає тіло. Душа не здається

19-річний Микола все своє життя бореться з жорстокими випробуваннями: спочатку з епілепсією, постійними болями та сотнями судом щодня, потім з ДЦП, пізніше – зі сколіозом через перерву в реабілітації.

Історія життя Миколи розпочалася з реанімації та ШВЛ. Після цього хлопчик потрапив у відділення патології, він харчувався через зонд. Коли Колі виповнився місяць, у нього виявили епілепсію, через яку малюк щодня переживав до 100 судомних нападів. У 2 роки до цього додалося ДЦП, а у 18 – сколіоз та посилена спастика. Але завдяки наполегливості та бажанню бути самостійним, Микола навчався сидіти, ходити та навіть відповідати "так" або "ні".

Систематична реабілітація неабияк покращує стан хлопця, тому пропускати візити до спеціалізованих центрів фахівці не радять. Так, після останньої реабілітації в Миколи зменшився тонус та покращилася постава й рівновага, він став витривалішим, і що дуже важливо – сколіоз не прогресує. Хлопець уже краще відчуває власне тіло. Проте зупинятися на досягнутому зараз не можна.

"Багато хто каже, що дорослим не потрібна реабілітація, але це неправда. Для наших діток – це життя і можливість рухатися без болю. Бо коли на постійній основі є реабілітація, то є і результат. Я це бачу по своєму синочку Миколі. Моя материнська вдячність всім, хто вірить і допомагає нашим діткам", – каже мама Колі та просить підтримати хлопця.

Разом ми можемо звільнити Миколу від кайданів, які сковують його тіло. Приєднуйтеся до нашого проєкту!