Біжу, щоб сплатити години життя. Марія Айлен

Тут мав би бути супермотиваційний текст. Але я просто хочу, щоб Оксана жила. І у львівської дівчинки Ані була мама. Такі прості речі. І якщо заради цього потрібно взути кросівки і бігти, якщо за допомогою Марафону можна "заробити" гроші на ліки для Оксани, окей, я згодна. Хоча я так і не звикла бігати постійно, так і не маю класної фізичної форми і все ще важко дихаю при фізнаватаженнях… Взуватимусь, бігтиму, говоритиму.

Всього за 37 гривень ми можемо відібрати у раку цілу годину життя! Так просто. Плюс 300 годин життя – той мінімум, який я хочу подарувати Оксані. Допоможіть мені!

Львів’янка Оксана хворіє на рак нирки вже 3-й рік. Ще тоді, влітку 2015, все виглядало ніби безнадійно: стандартне лікування не допомагало, хвороба прогресувала, були болі, слабкість і страх. Але лікарі пробували знову і знову. І таки підібрали ліки, які зупинили рак. На жаль, ті таблетки не настільки чарівні, аби повністю вилікувати жінку, і навіть невелика перерва їх прийому обертається погіршенням самопочуття. Але доки таблетки є – все добре. І я думаю, що коли є оцей шанс бодай трохи подовжити життя – це потрібно зробити.

Регулярна перевірка прогнозу погоди набуває нового сенсу. Питання: "Як вижити у шаленій спеці цього літа?" трансформується. Все стає дуже просто. "Як вижити?". Пити багато води, не лізти на перегрів, прокидатись рано, взувати кросівки, бігти, постити фото і писати, писати, писати… 37 гривень за годину життя – так просто, так страшно, так відверто. Давайте разом подаруємо Оксані ці години! І будемо святкувати життя.