Біжу, щоб сплатити години життя. Микитенко Олександр

"Привіт! Мене звати Сашко, мені 28 років. І я біжу, щоб допомогти. В марафоні беру участь вперше, але біг люблю. Люблю походи в Карпати, мандри Європою, захоплююсь сноубордингом. Словом, активне життя – це про мене. І коли мені запропонували взяти участь у такому марафоні, я подумав: "Чом би й не сумістити приємне з корисним?". І погодився. Адже це круто: кожен твій крок може подовжити комусь життя, подарувати ще один день, ще один подих!".

Сашко біжить у нашій команді заради того, аби подарувати години та дні життя львів’янці Оксані Смаль. Молода жінка вже 3-й рік живе з невиліковною формою раку нирки. Живе завдяки тому, що лікарі не опустили рук та підібрали ліки, які допомагають стримувати рак, а багато-багато людей всі ці місяці допомагають ці ліки сплачувати. Навіть невелика перерва терапії одразу тягне за собою погіршення самопочуття. Це означає – рак спить, не прогресує лише тоді, коли є чарівні таблетки. Це означає – без таблеток дуже скоро не стане і життя… Така пряма залежність. Це приголомшує. Може здатися, що це неможливо витримати. Як прийняти те, що твій завтрашній день залежить від того, чи зможеш сплатити аптечний чек? Ліки шалено дорогі, більше 26 тис.грн на місяць. Та, слава Богу, що є ось ці, нехай такі дорогі, ліки! Є шанс, можливість.

Хіба можна дозволити, аби хтось помирав завчасно лише через те, що в його родині не вистачає грошей на ліки, які дають життя? А родина Оксани – це зовсім молоденька донечка та тато поважного віку. Самим, утрьох, їм не впоратись ніяк. Вся команда нашого фонду біжить заради того, аби зберегти це життя. Ще один місяць, ще один день, ще одну годину...