Біжу за тих, хто не може дихати. Антоніна Басова

Вітаю, друзі! Мене звати Тоня Басова. Більшість із вас знає мене як фотографа і викладачку фотографії. Але у мене є ще одна важлива сфера діяльності: я працюю координаторкою із паліативної допомоги у БФ "Відкриті долоні". Наш фонд допомагає людям із невиліковними захворюваннями, що пошкоджують легені, через що важко дихати щодня і щохвилини. Існують спеціальні апарати – кисневі концентратори, які виділяють кисень із повітря і подають його хворому у концентрованому вигляді. 

Це допомагає забезпечити організм необхідною кількістю кисню, чого вже не можуть зробити хворі легені. Людина перестає відчувати задуху, нестачу повітря, сильну тахікардію та слабкість. Завдяки концентратору, можна спокійно поспати вночі та вільно дихати вдень, займатися своїми справами і знаходитись вдома з близькими і рідними, а не в лікарні, прив'язаним до лікарняного кисню.

Мене іноді питають, чи важко працювати у фонді, чи важко працювати з людьми, які не одужують? Мені буває дуже легко і світло на душі, коли я знаю, що ми змогли допомогти покращити якість життя, врятувати від задухи і страху. Приємно чути слова подяки на адресу фонду від наших підопічних та їхніх родичів. Але іноді я відчуваю сум, безпорадність і відчай: коли спілкуюся із людиною, якій вкрай і терміново потрібна допомога, чую по телефону, як людина хапає повітря і важко вимовляє слова, задихається, а на нашому складі в цей час немає потрібного обладнання.

Я вирішила бігти за тих, хто не може бігти. Вирішила тренуватися і дихати на повні груди за тих, кому важко дихати.

Допоможіть, будь ласка, зібрати кошти і поповнити наш склад потужними 10-літровими концентраторами, щоб на кожен дзвінок про допомогу, ми могли відповісти: "Апарат для Вас відправляємо вже сьогодні".