Боротись – значить перемагати!

Історія Марійки – це історія незламного бажання жити. 5 років тому дівчинка вперше виборола свій шанс на життя. І від того часу тільки завдяки спільній боротьбі Марійки та її батьків діагноз ДЦП не став вироком. Регулярні реабілітації дають шанс на розвиток дівчинки. На жаль, самотужки батьки вже не можуть забезпечити Марійку такими курсами.

Так сталось, що після народження Марійка не почала дихати. Причини, чому це сталось, так ніхто і не знайшов. Дитину одразу забрали в реанімацію пологового будинку. І далі було декілька місяців болю, страху, безнадії та нових потрясінь.

Реанімаційні відділення, штучна вентиляція легенів, крапельниці… Мама бачила доньку тільки двічі на день, коли приходила її годувати. Їй досі боляче згадувати, як важко було стримувати сльози, коли підходила до безпомічного тіла, підключеного до апаратів та крапельниць. Та Марійка боролась, і батьки не могли її підвести, показавши свій страх…

Після трьох тижнів в обласній лікарні дівчинку перевели на лікування в "ОХМАТДИТ". Під час обстежень були виявлені значні пошкодження частин головного мозку, що відповідають за нормальну роботу всіх функцій організму, а відповідно, і звичайне життя. Батьки були у відчаї. Лікарі вже нічим суттєвим допомогти не могли і давали в основному негативні прогнози. Навіть звучали пропозиції залишити дитину. Але батьки не залишили крихітку і не здались. Не сиділи вони без діла і по поверненні додому. Незважаючи на діагноз ДЦП, за рік Марійка позбулася судом, навчилася їсти без використання трубки для годування, розпочала перші процедури ЛФК, масажу та інших занять для розвитку.

Значну надію подали курси реабілітації в Трускавці. Після них у Марійки відбулися позитивні зрушення: знизився м’язовий тонус в кінцівках, збільшилась кількість рухів, покращився зір, вона почала краще тримати голову, довше сидіти з підтримкою, вона стала уважніше, більше контактувати з оточуючими, вимовляти більше звуків.

Для подальшого розвитку Марійці потрібна реабілітація не менше 3 разів на рік. Але після 9 курсів, враховуючи їх значну вартість та те, що в родині працює тільки тато, заощадження сім’ї вичерпано і можливості поїхати на наступну реабілітацію вже немає.

Тому батьки Марійки звертаються з проханням допомогти у подальшому розвитку донечки, який просто не можливий без курсів реабілітації!

ПІБ: Дем’янчук Марія Андріївна, 09.05.2011 р.

Місто: Рівне

Діагноз: ДЦП, спастична тетраплегія