Дана Богом

Іванна – давньоєврейське ім'я, означає "дана Богом". У наступному році їй виповниться шість років. Вона мріє піти в школу, але поки ходити виходить зовсім трохи – за допомогою мами і тата. В Іванки дитячий церебральний параліч, синдром спастичної диплегии (важка форма ДЦП з руховими порушеннями в кінцівках). Але це не вирок, у дівчинки є всі шанси не тільки навчитися ходити, а й жити нормальним життям.

За 5 років Іванка навчилася повзати і сидіти, більш впевнено тримати голову, самостійно їсти й одягатися. У неї збережений інтелект. Вона все розуміє, займається з мамою розвивальними іграми, пробує малювати, рахує, із задоволенням спілкується з оточуючими, як може. І часто сердиться і засмучується, що нога встає тільки на носок і тільки іноді правильно – на всю стопу.

Дівчинка народилася передчасно, відразу потрапила в реанімацію, тільки через два місяці дитину виписали додому. І все в житті сім'ї Карапузь змінилося. Ярославі, мамі Іванки, довелося продовжити декретну відпустку, щоб перебувати весь час з донькою. Тато постійно на роботі, робить все можливе, щоб дочка могла отримати необхідне лікування. Всі гроші йдуть на лікування та реабілітацію Іванки.
 – Я не уявляю життя без неї, вона мій двигун по життю, – каже Ярослава. – Після народження дочки стала відчуватися цілісність сім'ї.

Іванною дочку назвала мама. Так і каже всім: "Вона моє життя, дана мені Богом!". Година-півтори в день йде у мами з дочкою на гімнастику і заняття. Іванка крутить педалі тренажера, займається на степпері, біля шведської стінки, виконує з мамою вправи, які рекомендують фахівці, – так розвивається вестибулярний апарат, фізичне навантаження.

– Лікарі кажуть, що з самого народження все в наших руках. Будемо займатися – буде результат. Я впевнена, що вона буде ходити, самостійно піде в школу і буде танцювати. Я зроблю все, що від мене залежить. Кажуть, що не потрібно порівнювати, наприклад, двох дітей. Треба порівнювати результати сьогоднішнього і вчорашнього дня, – розповідає Ярослава. – Я бачу, що в Іванки хороші результати. Вона не могла сідати, а зараз може. Раніше доводилося її годувати, а зараз сама їсть і одягається. І періодично говорить мені: "Мамо, дивись, я сама це зробила!". Ось заради цих слів, я готова віддати все, що у мене є.

Іванна – сміхотушка, дуже добра і неймовірно відкрита. Розсмішити її дуже просто. За це рідні дівчинку називають "Смішок". У Іванки багато друзів, навіть є маленький шанувальники в садку і в центрах реабілітації. Вона, як промінчик сонця, притягує своїм теплом і посмішкою.

У міжнародній клініці відновного лікування професора Козявкіна Іванна пройшла 16 курсів лікування. Результат дуже хороший. Іванка почала повзати, перевертатися зі спини на живіт, стала тримати предмети, почала ходити біля опори і за руку, з'явилися нові емоції. Лікарі кажуть, що дуже чекають дівчинку для продовження лікування і вірять в результат спільної роботи.

Інтелектуально Іванна абсолютно здорова дитина. Її головна проблема в тому, що ще зберігається скутість м'язів і дівчинка поки не може самостійно ходити. Наша мета – допомогти дитині піти, щоб вона була повністю соціально адаптована.

Допоможемо Іванці зробити перші самостійні кроки. Нехай і в шість років, але це будуть перші кроки в її майбутнє!

ПІБ: Карапузь Іванна Романівна, 03.12.2011 р.

Місто: Кременчук, Полтавська обл.

Діагноз: ДЦП, спастична тетраплегія, рухові порушення ІІІ рівня за класифікацією GMFCS