Давид потребує допомоги. 2

Пʼятирічний Давид – дуже активний, веселий, позитивний та життєрадісний хлопчик. Та коли йому не було навіть двох років, сім‘ю настигло велике горе. Першим тривожним дзвіночком був постійний безперервний плач – батьки спершу списували його на звичні дитячі недуги. Хвилюватися вони почали тоді, коли жоден звичний аптечний препарат не давав синові ані крапельки полегшення. Сімейна лікарка, яку покликали стурбовані батьки, одразу запідозрила діагноз, щойно побачила, як малий горня за горням пʼє воду. І вона мала рацію – Давидові незабаром діагностували цукровий діабет І типу.

Весь світ батьків неначе зупинився. Життя вже ніколи не буде колишнім – ані для них, ані точно для їхнього малюка. Але, переступаючи через себе, вони рішуче поринули в цей новий моторошний світ. За два тижні навчання вони довідалися, як робити уколи, які відтоді переслідуватимуть їх з самого ранку до пізньої ночі, як обирати Давидові їжу та як вимірювати її глікемічний індекс, як справлятися з раптовими стрибками чи падіннями цукру. Крок за кроком, родина перейшла в геть новий ритм життя.

Постійні уколи, проколоті й покриті синцями пальці, очікуваний та страшно звичний біль вдень та вночі – це великий стрес навіть для дорослої людини, що вже казати про мале дитя. Серця батьків обливаються кровʼю при виді сліз їхнього хлопчика, якому довелося так рано віддати безтурботне дитинство страхові й болю. Вони скрізь шукали щось, що могло б хоч трохи зняти тягар з його тендітних плечей, і врешті знайшли. Сенсори для моніторингу цукру суттєво полегшують життя людей з діабетом, і за кордоном багато хворих отримують їх безкоштовно.

Для родини, левова частка грошей якої й так йде на лікування та спеціальне харчування Давида, вже не кажучи про те, що хлопчик має двох старших братів, цей пристрій – небачена розкіш. Мама цілодобово доглядає за дітьми, в родині працює лише тато. Не дайте Давидовим спогадам про життя без постійного болю безслідно розчинитись – дайте хлопчикові можливість його повернути!