Діабет не забере в хлопця мрію

П’ятирічний Кирило – світлий і талановитий хлопчик. Він любить малювати, грати в шахи, збирати LEGO та ганяти м’яча. Він мріє стати футболістом. А ще, щоб лікарі у світі нарешті знайшли ліки проти цукрового діабету. Це звичайний, на перший погляд, хлопчик із великими мріями та дорослою силою всередині. Але вже рік його життя – це щоденна боротьба.

У 4 роки Кирилу поставили діагноз "цукровий діабет 1 типу". Все почалося раптово. Сильна спрага, часте сечовипускання, різке схуднення. Коли дитині стало зовсім зле, мама терміново повезла його до лікарні. Рівень цукру в крові був 28, критичним. Кирило потрапив до реанімації. Саме тоді його життя змінилося, а діагноз прозвучав як вирок – кетоацидоз та інсулінозалежність на все життя.

Перші місяці були надзвичайно важкими. Пальчики Кирила проколювали по 10-15 разів на день, рівень глюкози вимірювали глюкометром постійно: і вдень, і вночі. Інсулін вводили шприц-ручками. Часті гіпоглікемії виснажували і дитину, і маму. Згодом з’явився сенсор безперервного моніторингу глюкози, і це стало полегшенням, але не розвʼязанням проблеми.

Життя з діабетом – це постійні витрати. Все, що необхідно для підтримання стабільного стану дитини, коштує дуже дорого. Сьогодні Кирило вже звик до уколів та перевірок. Для нього це щоденна рутина. Він ходить до садочка до обіду, без харчування, адже мама самостійно контролює кожен прийом їжі та кожну цифру на екрані сенсора. Мама не працює, вона 24/7 поруч із сином, адже діабет не має вихідних і не пробачає помилок.

Зараз Кирилові потрібні сенсори. Кожна пожертва – це спокійна ніч без страху гіпоглікемії. Кожна підтримка – це крок до стабільного життя маленького хлопчика, який просто хоче бігати по полю з м’ячем та мріяти про велике майбутнє.