Діабет позбавляє Євгена дитинства

Десять років Євген жив, як звичайний хлопчик. Бігав, грався, цілий день катався на велосипеді з друзями, їв смаколики, коли хотів. Життя було різноманітним та щасливим. Раптом дитина почала худнути. За два місяці він втратив 8 кг. Аналіз крові виявився дуже небезпечним. Євген потрапив до реанімації майже на добу. Лікарі одразу поставили важкий діагноз – цукровий діабет 1 типу, інсулінозалежний.

Хлопець місяць пролежав у лікарні. Там для мами з сином почалося нове життя. Їх вчили вимірювати цукри та колоти інсулін. Мама плакала потайки вночі, поки син спав. А хлопчик задавав мамі питання, на які не було відповіді: чому і за що це все йому дісталося. За добу пальці кололи 10-20 разів. Це було жахливо! Як це боляче для дитини. Інсулін кололи 6-10 разів на добу, ці уколи роблять у живіт, в ноги або в плечі. Євген тримався з останніх сил. Намагався бути мужнім, бо бачив, як це морально тяжко для мами.

Вдома мама намагалася приборкати ці цукри, але нічого не виходило. Все, що вона могла робити, це колоти пальці, інсулін та здійснювати  постійний контроль, вдень та вночі. На пальцях у Євгена вже не було живого місця. До хвороби син грав на гітарі, але вимушений був її залишити, бо вже не міг грати через біль. З появою у нього перших сенсорів, хлопець знову почав грати та отримувати від цього задоволення.

Зараз Євген навчається в 8 класі та дуже полюбляє футбол і спортзал. Він завжди був активним, але хвороба стає на заваді його бажань. Від активності рівень цукру падає, і хлопчику стає погано, він пітніє, погано чує та бачить. Друзі знають про хворобу Євгена і дають сік чи цукерку, щоб хлопцеві стало краще. Якщо сенсорів немає, Євген сидить вдома, бо йому так простіше. Це заважає йому знаходити нових друзів, бо темп його життя не сходиться з однолітками.

Мама виховує Євгена самостійно. Вона щиро бажає сину щасливого дитинства, але забезпечити всім необхідним його просто не в змозі.