Діабет у малечі з перших кроків

Евелінка – дівчинка з неймовірною посмішкою та глибокими очима, що здатні зігріти навіть у похмурий день.

Майже два роки, як у життя дівчинки прийшов цукровий діабет. Два роки страху, безсонних ночей, постійного контролю і водночас величезної любові та боротьби за щасливе дитинство. За цей час було багато всього. Були моменти, коли мама сиділа поруч з нею вночі й боялася заснути. Були різкі підйоми цукру, лікарні, сльози й повне виснаження. А були й дні, коли вони сміялися, гуляли, раділи дрібницям і майже забували про діабет. Саме такі згадки надихають та дають сили жити далі у цій постійній боротьбі з хворобою.

Перші дні в лікарні були найстрашнішими, адже матуся Евеліни нічого не знала про діабет. Вона просто слухала лікарів та робила все, що говорили. Глюкометр, уколи, цифри, тривога… Здавалося, що життя розділилося на "до" і "після". Найстрашніше було не знати, чи все робить правильно для своєї маленької дитини.

Коли Евелінці вперше встановили сенсор моніторингу глюкози – життя змінилося. Вперше з’явилося відчуття, що можна хоч трохи контролювати ситуацію. Сенсор став не просто приладом – він став спокоєм, можливістю бачити небезпеку раніше, ніж вона стане критичною. Можливістю дати Евеліні жити більш звичайним дитинством.

Люди часто кажуть: "Діабет – це просто спосіб життя". Але для батьків маленької дитини це не "просто". Це постійна відповідальність, контроль без пауз та страх помилитися. Це життя, у якому ти не можеш повністю розслабитися ні вдень, ні вночі.

Мама прагне, щоб попри цей діагноз Евеліна росла щасливою, без страху й болю і вірить, що поруч будуть люди, які допоможуть зробити її життя хоч трохи легшим.

Допоможемо малечі рости та дарувати посмішку без болю! Кожен внесок рятує дитинство.