Дитина – це щастя: 2 етап зборів

Сашко з'явився на світ довгоочікуваним та коханим. Для початку нового життя все було передбачено: лікар з 11-річним досвідом роботи, пройдено всі передпологові обстеження та консультації. І ось настав той день… і удар, який змінив все життя. Страшні спогади, страшні терміни, 35 тижнів вагітності… відсутність родової діяльності… 5 доз окситоцина… Апгар 1 бал, дитина не дихає, не кричить… Реанімація... 26 годин пологів – боротьба між життям та смертю. І життя перемогло, проте Саша став інвілідом.

Після 2 тижнів у реанімації та 1,5 місяці у лікарні мама з дитиною повернулася додому. Всі кошти та сили було віддано на боротьбу за життя Богом даного синочка. Здавалося, це перемога, не дивлячись на величезний список призначень та рекомендацій. І як хотілося в це вірити – інвалідність Сашку оформили в 5,5 місяців.

Поради..поради… поради віддати дитину в будинок інвалідів і забути про проблему... Такі діти довго не живуть.

«Але це мій син, це частина мене. Я зроблю все, щоб він жив, не мовчки дивлячись у стелю, без рухів. Бог дав йому життя і я не вірю, що я принесла його в це життя для мук. Я буду, боротися...»

ДЦП – це страшно. Мама Сашка робила, робить і буде робити все для його психічної та фізичної реабілітації. Вона присвятиласвоє життя дитині, але на жаль, матеріальні можливості близьких Олександра обмежені. За 6,5 років вони пройшли 12 курсів лікування у професора Бєрсєнєва В.А. в Києві, 5 курсів у професора Козявкіна В.І. в Трускавці, 2 курси в спеціалізованому дитячому санаторії «Хаджибей» під Одесою, 3 курси дельфінотерапії, 3 курси іпотерапії. Зараз ми збираємо на чергову реабілітацію для Сашка. 

Сашко, дякувати Богу, кожного дня радує своїми досягненнями, але поки що не розмовляє, відсутні кроковий та жувальні рефлекси, сидить з підтримкою. Але при цьому він навчився дихати, ковтати, проситися до туалету.

Хлопчик із задоволенням слухає класичну музику, звуки природи (дельфінів), дитячі пісеньки. З'явилося світло в кінці тунелю. Доходи сім’ї – це державна допомога по інвалідності. Усі інші ресурси вичерпані. А ще стільки потрібно зробити, щоб Сашка приголубило сонячне світло.

Відгукніться небайдужі. Відчуйте чужий біль, відчай та надрив боротьби. Будь-яка, навіть мізерна допомога необхідна цій маленькій людині. Такі маленькі Сашки – це найкращі вчителі для нас – успішних і не дуже, добрих і не дуже, багатих і не дуже. Вони вчать нас любити, бути небайдужими, бути краще. 

ПІБ: Бондаренко Олександр Степанович, 01.02.2008 р.

Місто: Дніпропетровська область, Дніпродзержинськ

Діагноз: ДЦП, спастичний тетрапарез