Дитина – це щастя: 3 етап зборів

Дитина – це щастя. Ще більше щастя, якщо вона довгоочікувана та кохана. Як приємно мріяти та планувати її долю. Але життя, це не гра в шахі… «Я Бондаренко Ганна, одинока мати, самостійно виховую сонячного, прекрасного синочка Олександра…». Які чудові та ніжні слова –«сонячний», «прекрасний».

Сонячний Олександр з’явився на світ довгоочікуваним та коханим. Для початку нового життя все було передбачено: лікар з 11 –річним досвідом роботи, пройдено всі передпологові обстеження та консультації. І ось той очікуваний день… і удар, який змінив все життя. Страшні спогади, страшні терміни, 35 тижнів вагітності… відсутність родової діяльності…5 доз окситоцина…Апгар 1 бал, дитина не дихає, не кричить… Неможливо без сліз перераховувати всі реанімаційні заходи. 26 годин пологів - боротьба між життям та смертю.

Але життя – перемогло. Після 2 тижнів у реанімації та 1,5 місяців у лікарні мама з дитиною повернулася додому. Всі кошти та сили було віддано на боротьбу за життя Богом даного синочка. Здавалося, це перемога, не дивлячись на величезний список призначень та рекомендацій. І як хотілося в це вірити. Інвалідність Сашку оформили в 5,5 місяців.

Поради.. поради… поради віддати дитину в будинок інвалідів і забути про проблему...Такі діти довго не живуть.

«Але це мій син, це частина мене. Я зроблю все, щоб він жив, не мовчки дивлячись в стелю, без рухів. Бог дав йому життя і я не вірю, що я принесла його в це життя для мук. Я буду, боротися!»
ДЦП – це страшно. Мама Сашка робила, робить і буде робити, все для його психічної та фізичної реабілітації. Вона присвятила своє життя дитині, але на жаль, матеріальні можливості близьких Олександра обмежені. За 6.5 років пройшли 12 курсів лікування у професора Берсенева В.А. в Києві, 5 курсів у професора Козявкіна В.І. в Трускавці, 2 курси в спеціалізованому дитячому санаторії «Хаджибей» під Одесою, 3 курси дельфінотерапії, 3 курси іпотерапії. Сашко, дякувати Богу, кожного дня радує своїми досягненнями, але поки що не розмовляє, відсутні кроковий та жувальні рефлекси, сидить з підтримкою. Але при цьому він навчився дихати, ссати, глотати, проситися до туалету.

Став сидіти з підтримкою, посміхатися. Хлопчик з задоволенням слухає класичну музику, звуки природи (дельфінів), дитячі пісеньки. З’явилося світло в кінці тунелю. Доходи сім’ї – це державна допомога по інвалідності. Всі інші ресурси вичерпані. А ще стільки потрібно зробити, щоб Сашка приголубило сонячне світло.

Відгукніться небайдужі. Відчуйте чужий біль, відчай та надрив боротьби. Люба, навіть мізерна допомога необхідна цій маленькій людині. Такі маленькі Сашки- самі найкращі вчителі для нас – успішних і не дуже, добрих і не дуже, багатих і не одуже. Вони вчать нас любити, бути небайдужими, бути краще.

ПІБ: Бондаренко Олександр Степанович, 1 лютого 2008г.

Діагноз: ДЦП. Спастичний тетрапарез. Груба затримка психо-мовного та моторного розвитку. Мікроцефалія. Симптоматична епілепсія.

Місто: Дніпродзержинськ