Дівчині потрібна підтримка у лікуванні раку

У березні цього року одеситка Владислава перехворіла на Covid-19. Вірус їй вдалося побороти, але підступна хвороба дала ускладнення на роботу нирок – дівчину відправили на обстеження. Під час проходження томографії лікарі-радіологи виявили у дівчини новоутворення у печінці. Відтоді Владислава веде відчайдушну боротьбу за своє здоров'я та нормальне життя.

Результати гістології показали, що Владислава має дуже рідкісне онкологічне захворювання, нехарактерне для жінок її віку. Лікар-онколог із подивом зазначив, що за 23 роки своєї практики вперше зустрічається з таким випадком. У Владислави аденокарцинома тонкого кишківника. Тоді ж, у березні, хірурги провели операцію з видалення пухлини.

У момент, коли ми пишемо ці рядки, Владислава проходить 9 блок "хімії" у Київському Інституті раку. Кожні два тижні батьки везуть дівчину до Києва на чергову терапію. Скільки їх попереду – невідомо. Три доби Владі "капають" препарати та відправляють додому. Організм дівчини погано реагує на введення "хімії", вона погано себе почуває, швидко втомлюється і задихається. Але морально Владислава дуже сильна. Вона активна, вірить у своє одужання та будує плани на майбутнє. Допомагають їй у цьому батьки, безліч друзів з Одеси та її коханий, який приїжджає до неї на всі процедури та всіляко підтримує Владу. У це складно повірити, але вдома, у міській квартирі, на дівчину чекають дві кішки, собака-лабрадор, папуга, канарка, черепаха та акваріум з рибами.

На щастя, обнадійливі підсумки є! МРТ після 8-ї "хімії" показало позитивну динаміку лікування, лікарі дуже задоволені результатами. Препарат "Авастин", який Владі вводять під час кожної терапії, допомагає організму подолати пухлину. Батьки, сім'я та друзі дівчини допомагають їй як можуть. Але вартість препаратів, обстежень та аналізів перевищує їх можливості. На кожен приїзд до Києва треба готувати 50-60 тисяч гривень. І так кожні два тижні. Це непідйомні суми для родини, тому ми розпочинаємо збір коштів на лікування дівчини.

Владислава закінчила Одеський університет ім. Мечникова, але поки присвячує своє життя роботі не за фахом. Її захоплення та нова професія – візажист. Владислава практикує цю роботу навіть зараз у перервах між курсами лікування. Наскільки дозволяють їй сили, звісно. Але вона сповнена енергії, віри у майбутнє та мріє відкрити свою студію. Владислава нескінченно вдячна всім, хто надає їй підтримку! Без допомоги небайдужих людей їй не впоратися.