Допомога для Максимка. 2

Про Максима з Полтавщини ми вже писали раніше. Цей малюк отримав свою хворобу в спадок від бабусі. Так сказали лікарі, коли ставили йому діагноз "інсулінозалежний діабет". П’ять діб малечу повертали до життя в реанімаційній палаті. Зараз хлопчику п’ять років, чотири з яких він живе завдяки інсуліну.

Дитина не розуміє, що від цього залежить його життя, і кожен укол він сприймає як покарання. Коли мама йде до нього вколювати інсулін, він тікає та ховається. По п’ять разів на день мамі доводиться слухати відчайдушні прохання малюка, що він більше не хоче ніяких уколів. І чим старшим Максим стає, тим важче його вмовляти. Витримувати матері це, звісно, важко.

За своїм характером хлопчик дуже жвавий та непосидючий. Мама каже, що завдяки переданим Максиму сенсорам вимірювання цукру, дитина наче заново народилася. Хлопчик отримав змогу відвідувати басейн, грати в футбол та займатися танцями. Його життя почало налагоджуватися. Він полюбив риболовлю, почав малювати. Але щастя Максима не є нескінченим. Термін використання наданих сенсорів вже скінчився, і його знову чекають нескінчені проколи пальців по 15 разів на день. Родина Максима живе в селі. Працює лише батько, і він не заробляє достатньо коштів на утримання сім’ї та забезпечення Максима усім необхідним. Мама просить про допомогу для Максимка з придбання сенсорів.