Допомога для маленької Вероніки

Вероніці 4 роки. Це дуже рухлива, весела та життєрадісна дівчинка. І вже 9 місяців вона хворіє на невиліковну хворобу – інсулінозалежний цукровий діабет. Діагноз Вероніці поставили в липні 2024 року. Дівчинка потрапила в лікарню у важкому стані. У перші дні вся увага лікарів була спрямована на те, щоб врятувати Вероніці життя. Після трьох днів, проведених у реанімації під крапельницями, дівчинка ожила. А мамі лікарі дали в руки шприц та почали вчити робити уколи. Не хотілося вірити, що цей шприц буде тепер з Веронікою назавжди, і що мамі особисто доведеться робити своїй дитині боляче декілька разів на день.

З появою діабету в доньки життя родини стало значно складнішим. Збільшилися витрати, додалися турботи та переживання. Мама стала менше спати та більше нервувати. Кожен доньчин стрибок цукру – стрес для родини. Мама й досі вчиться правильно компенсувати хворобу, а це дуже складне рівняння з багатьма змінними. Рівень цукру у Вероніки може змінюватися через погоду, настрій, переживання, не кажучи вже про їжу. Діабет – це дуже підступна та важка хвороба, у дитини ніби нічого не болить, але якщо не контролювати цукри, то наслідки будуть важкі. Хвороба дає ускладнення на нирки, зір, судини, нижні кінцівки.

Вероніка – дуже активна дівчинка. Любить гратися в пісочниці, стрибати на батуті, складати конструктори. Родина живе в селі, і найбільше часу дівчинка проводить на вулиці та намагається допомагати мамі по господарству. В родині працює тільки чоловік, проте в селі для нього роботи немає, тому він змушений їздити працювати в Рівне. Вероніка сумує за татом і з нетерпінням чекає на вихідні, коли він повертається додому. Для життя дитини з діабетом потрібні немалі кошти. На всі необхідні лікувальні засоби, зокрема для вимірювання рівня цукру, заробітку чоловіка не вистачає.