Допоможемо Ванюші швидше одужати!

Ой, Іванко… Скільки є народних пісень, що так починаються! І сумних, і веселих. Така й наша історія про Іванка Нестеренка, третю дитину в родині. Сумного, на жаль, набагато більше. Коли його мама, Надія, була ним вагітна, на шостому місяці їй запропонували зробити аборт – у малюка великі проблеми з нирками, сказали лікарі. Вбити своє дитя, хоч і хворе?! Ніколи! Хай буде, як Бог дасть. І після двох місяців збереження малюк народився. Перше, що почула мати після пологів – хлопчик може померти найближчими днями, у нього кишкова інфекція… 

Проте вижив. Навіть одна нирка запрацювала! Далі діагнози посипалися, як горох. Найстрашніший сім’я почула, коли дитині було вісім місяців – ДЦП, тетрапарез, одна з найважчих форм! Кошмар наяву… Ваша дитина ніколи не буде ходити, говорити і взагалі житиме, як рослина – сказав лікар матері у вічі. Але недарма її звати Надія. Луцьк, Одеса, Трускавець – лікарні, санаторії, постійні реабілітаційні заходи вдома…

І сталося перше диво – всупереч прогнозам лікарів, Іванко заговорив – у півтора року, поповз – у два з половиною, і що ви думаєте – заспівав, коли йому було три з хвостиком!

Друге диво – це зустріч родини з лікарем Берсенєвим і його методикою. Вже після першого курсу в хлопчика зменшилася косоокість, напруження в ручках і ніжках. Яке щастя для мами дивитися, як Іванко намагається намалювати квіточку – а ще півроку тому він не міг і олівчика втримати у долоньці! Коли робить спроби танцювати під музику…

Ще трошки часу, терпіння і грошей – і Іванко зробить ще кілька кроків до одужання! Мати так вірить у допомогу небайдужих людей!

 

ПІБ: Нестеренко Іван Максимович, 06.10.2010

Місто: Волинська область

Діагноз: ДЦП, спастична диплегія, привідна контрактура стегон, еквіноплосковальгусна деформація стоп, збіжна косоокість