Допоможемо Васі встати на ноги!

На 5-му місяці життя маленькому Васильку зробили щеплення, яке роблять всім малюкам, але щось пішло не так, і в той же день мама із сином потрапили в лікарню. Повністю здорова дитина раптом стала неспокійною, хлопчик перестав спати ночами, перестав їсти. Ніхто не очікував почути від лікарів шокуючий діагноз: дитячий церебральний параліч. А що тепер робити? Багатодітна мама, Василько – четверта дитина у сім’ї, і тут на голову звалюється така новина. Потрібно виховувати ще трьох дітей, а коли встигати по господарству? І як взагалі доглядати за дитиною з ДЦП?

Що вони з чоловіком тепер мають робити? Розгубленість, страх, нерозуміння, образа… Що могла відчувати мати в той час? Але, стиснувши кулаки, сім’я почала йти шляхом, який стелився перед ними. Зараз Васі уже 11 років, а до цього часу він ще самостійно не сидить і не ходить, йому необхідне лікування і менше, аніж за місяць, потрібно зібрати майже 50 000 грн.

"Хлопчик розумний, береться говорити, вчиться на індивідуальному навчанні, веселий, любить спілкування та дивитися телевізор. Ми багато де лікувалися, їздили у Крим, Одесу, Луцьк, Львів, Трускавець, Київ. З кожним курсом здоров’я сина ставало трохи краще. У вересні цього року ми були на лікуванні у м. Києві, нам підійшло це лікування: Вася заспокоївся, у нього зменшилися гіперкінези, внормувався сон. Прошу вас допомогти зібрати кошти моїй дитині на реабілітацію!".

Ми можемо шукати причини хвороби і винуватців, але що насправді важливо – не бути байдужим до горя інших людей. Сім’я проживає у селі, і сума на реабілітацію здається неосяжною. Допоможіть зібрати кошти на реабілітацію Васі або поділіться цією історію зі своїми друзями. Океан складається з крапель!

ПІБ: Семенюк Василь Богданович, 02.01.2007 р.

Місто: с. Зелена-Максимець, Івано-Франківська обл.

Діагноз: ДЦП, спастичний тетрапарез, гіперкінетичний синдром