Допоможіть Андрійку заговорити!

Андрійкові 3,5 рочки, він – позитивний і рухливий хлопчик. Коли йому було 2 роки, він ще не вмів говорити, і батьки чекали, що зовсім скоро він вимовить своє перше слово. Лікарі теж заспокоювали, що це тимчасово. Але через деякий час почали бити на сполох: хлопчик досі не говорить нічого, окрім у-у-у та а-а-а, а гратися машинками він полюбляє більше, аніж з іншими дітками. Він ніби не помічає їх, ходить "сам по собі", став більш замкнутим. Після кількох обстежень в Андрія діагностували затримку психомовного розвитку. Проте хлопчикові можна допомогти!

Як тільки стало зрозуміло, що самостійно Андрійко не заговорить, мама Таміла одразу почала возити його по лікарнях з метою з'ясувати причину, чому її маленький синочок, якому зараз уже майже 4 рочки, досі не говорить. Мало того, Андрій не завжди відкликається на своє ім'я, хоча не глухий, не завжди дивиться в очі і не завжди розуміє, що йому говорять. Хлопчик нічого не наслідує, не повторює ні звуків, ні слів, ні жестів, ані навіть рухів, а при виявленні емоцій лише скрегоче зубами. Через свою замкнутість Андрій полюбляє знаходитися в темних приміщеннях, буває, забігає ввечері в кімнату, де не горить світло, і сидить там, хоча й має почуття страху. 

Як тільки мама Андрійка зрозуміла, що без професійної допомоги тут не обійтися, вона почала ходити з хлопчиком по лікарнях і лікувальних закладах. Де вони тільки не були! Андрія пробували лікувати медикаментозно у Житомирській обласній дитячій лікарні, обласній психіатричній лікарні, у медико-генетичному центрі, двічі відвідували центр медико-соціальної реабілітації Житомирської обласної ради. Проте поки що лікування належного результату не дало, а лікарі розводять руками і радять продовжувати лікування. Батьки Андрійка вже мало не впали у відчай, проте зовсім нещодавно дізналися про клініку лікаря Берсенєва, де допомагають таким діткам, як їхній улюблений синочок! І зараз їхня єдина надія – на курс реабілітації в цьому лікувальному закладі.

Андрійко – єдина дитина в сім'ї, і батькам дуже б хотілося, щоб їхній первісток тішив їх радісними вигуками "мама" й "тато"! Це їхня найзаповітніша мрія, і надія на це є, вона не згасне! От лише коштів на реабілітацію звичайній родині не зібрати самостійно. Тому батьки Андрійка звертаються за підтримкою до всіх, кому не байдуже до долі їхнього маленького синочка, допомогти їм відправити хлопчика на реабілітацію. Небайдужі серця – зараз єдина їхня надія! Допоможіть Андрійкові заговорити та відчути, що таке щасливе дитинство!

ПІБ: Гордійчук Андрій Ярославович, 08.02.2012

Місто: Житомирська область, с. Довжик

Діагноз: затримка (порушення) психологічного та мовленнєвого розвитку