Допоможіть маленькому Миколці

Цьому малюку, Миколці, 6 рочків. До 1 року і 3 місяців він ріс активною і товариською дитиною. До цього часу він вже впевнено ходив, намагався самостійно їсти і вимовляв перші слова. Перші симптоми хвороби з'явилися через тиждень після щеплення від гепатиту, в серпні 2010 року. Хвороба навалилася враз, як лава з вулкана, і вже через 2 місяці Коля не міг ходити, а ще через два перестав самостійно сидіти і що-небудь брати руками. 

Дивиться на іграшку, а взяти не виходить. Хоче щось сказати, але не може. Спробуйте прочитати його діагнози на одному диханні – спадкова лейкоенцефалопатія з високоспецифічними нейрорадіологічними патернами. Спастичний тетрапарез. Гіперкінетичний синдром. Затримка всіх видів розвитку.

Навіть читати важко, правда? А як тяжко намагатися лікувати малюка! Клініка за клінікою, центри, лікарні, процедури. І так усі шість років. Батькова зарплата – одна на всіх, а у Колі ще є братик.

Боязка, несмілива надія на поліпшення з'явилася у сім'ї рік тому, після першого сеансу лікування в клініці лікаря Берсенєва. У Миколки зникло слиновиділення, він став вимовляти нові звуки – ще не слова, але все ж таки! Уже може взяти в руки іграшку та утримувати її якийсь час, спертися на лікті... А раніше не міг і цього!

Одужання тягнеться болісно довго, але це помітно. А без продовження лікування шансів на поліпшення стану не буде.

Тому мама Миколки звертається до всіх небайдужих людей: "Будь ласка, допоможіть нашому малюкові жити повноцінним життям!!! Повірте в нашого сина, він дуже хоче ходити і грати з іншими дітьми. Не залишайте нас наодинці з цією бідою!!!"

ПІБ: Дробязко Микола Володимирович, 17.05.2009 р.

Місто: Харків

Діагноз: спадкова лейкоенцефалопатія. Спастичний тетрапарез. Гіперкінетичний синдром. Затримка психомовного розвитку