Допоможіть поставити двійнят на ноги!

У 2011 році у Наталії після 28 тижнів вагітності почалася кровотеча, відшарування плаценти. Шляхом кесаревого розтину народилася двійня, хлопчик і довгоочікувана дівчинка. Лікарі рятували і маму, і дітей. Перший був хлопчик з вагою 1,55 кг; зріст 41 см. Самостійно не дихав, десять днів був підключений до ШВЛ. Другою була дівчинка з вагою 1,23 кг; зріст 38 см. Два з половиною місяці були в ОПН, щоденні крапельниці, процедури пов'язані з внутрішньоутробною інфекцією.

У хлопчика були кісти головного мозку, крововиливи і гідроцефалія. Набрали потрібну вагу і виписали додому. Діти були дуже проблемні і примхливі. Плакали день і ніч. Ілля постійно вигинався на місток. Вероніка не спала ночами, була стиснута і скута. У п'ять місяців потрапили до лікарні з бронхітом ось тут і приголомшили діагнозом, спастична тетраплегія, а далі ДЦП. З шести місяців Ілля став інвалідом дитинства. Вероніці дали інвалідність в один рік ДЦП, правобічний геміпарез.

На питання лікарям «що робити?» мати відповідали, що її діти - рослини, «Що хочете, то і робіть. Це діагноз на все життя». Один лікар розповів, що є центр у Трускавці ім. Козявкіна, який займається такими дітьми.

Коли дітям було 3 роки, мати зібрала потрібну суму і поїхали в Трускавець. Результат вразив до глибини душі. Якщо дочка до цього не знала що у неї є ноги... тут вона почала їх відчувати і намагатися ними ворушити. Ілля більш впевнено почав тримати голову і перевертатися.

Тато всього цього не витримав, почав пити і пішов із сім’ї. Ні фізичної, ні моральної, ні фінансової допомоги діти від нього не отримують.

Одинока мати Наталія сама виховує п’ятьох дітей, четверо з яких – неповнолітні. Проживає з хворою мамою, інвалідом II групи, та сама є інвалідом III групи - захворювання хребта. Родичів немає, трагічно загинув її тато, брат і сестра. Старшому синові Данилу зараз 21 рік. З п'ятирічного віку він хворіє на цукровий діабет I-тип, важкий хід захворювання. Інвалід дитинства II групи. Другому синові Кирилу 12 років, здоровий, учень 7 класу. Третьому сину Матвію, якому зараз 6 років, в 5 років йому поставили діагноз цукровий діабет I-тип Е-10. Інвалід дитинства.

Лікарі центру Козявкіна, сказали що у нас є всі шанси поставити дітей на ноги, тільки потрібно їздити три-чотири рази на рік. Але для сім’ї це непідйомна сума грошей, вони ледве зводять кінці з кінцями, вже вичерпали всі мислимі і немислимі ресурси для того щоб діти їздили і займалися. Вони дуже перспективні діти, розумово розвинені на свій вік, ось тільки руховий апарат підводить. Вони дуже хочуть навчитися ходити, танцювати і бігати.

На даний момент сім’я пройшла шість курсів інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації в Міжнародній клініці лікування м. Трускавець. У Іллі знизився тонус, перестала текти слина, вперше став на карачки, намагається повзати. Розумово став розсудливий, на запитання відповідає пропозиціями, добре запам'ятовує вірші. Дуже сильно хоче навчитись танцювати як його старший брат. Вероніка почала стрибати «жабкою», покращилася моторика рук, більш впевнено стоїть на колінах, стала активніше, розсудливий. Розмовляє пропозиціями.

Після всього пережитого з'явилася надія і впевненість у тому що діти будуть бігати, стрибати і радіти життю.

Мама каже: «Я знаю що світ не без добрих людей! Молю і прошу Вас про допомогу моїм діткам, які так багато пережили! Ми пройшли дуже багато випробувань і життєвих перешкод, нам не можна зупинятися на досягнутому, нам потрібно рухатися вперед! У нас є мета в житті! Вся надія залишилася тільки на Вас і на Господа Бога! Дуже сподіваюся на Вашу допомогу і розуміння!»

ПІБ: Шамрай Вероніка Іванівна, Шамрай Ілля Іванович, 09.06.2011

Місто: Запоріжжя

Діагноз: ДЦП, спастична тетраплегія