ДЦП – не вирок: 3 етап зборів

ДЦП - це не вирок, але щоб побороти - потрібно завзятість, віра і... ваша допомога! Ця маленька білявка схожа на янгола, чи не так? Звати її Катруся, їй чотири роки. Є і мама, й тато. Немає лише здоров’я й щастя.

А товста медична картка янголятка нагадує фільм жахів. Чого там тільки немає! Варто було дитині народитися на два тижні раніше терміну – і посипалися на її тендітне тільце недуги, одна гірша за другу. А три роки тому батьків приголомшив остаточний діагноз – ДЦП з купою ускладнень: дитячий церебральний параліч, подвійна спастична геміплегія з грубими руховими порушеннями, виражена затримка психомоторного розвитку, симптоматична епілепсія, стадія медикаментозної ремісії...

Батьки не здаються – з дитям займаються лікувальною фізкультурою, водять до логопеда, навіть вдалися до іпотерапії! Але нічого не допомагає: дитина не говорить, навіть сісти самостійно не може, ручки зведені хронічною судомою. Серце крається, коли поглянеш на манюню. За що це їй?

Вихід є, але лікування потребує коштів. А от їх майже немає! Батьківська зарплатня і допомога на дитину-інваліда – от і все. Не будьмо байдужими, допоможемо дитині разом – і з’явиться посмішка на янгольському личку, зіпнеться на ноги дівчинка, знайде своє щастя і з полегкістю зітхнуть батьки. Світ не без добрих людей, чи не так?

ПІБ: Сажнева Катерина Сергіївна, 9 серпня 2010

Місто: Дніпро

Діагноз: ДЦП