Я буду боротися за життя!

Так склалося, що ще з малечку Демченко Олена періодично за щось бореться. То за своє життя, то за своє здоров’я, то за право народити дитину. Ще у три роки вона перенесла складну операцію з видалення кісти на печінці. Часто хворіла, а часом і важко. У сім років вона була майже сивою. У 27 років знову була важка операція, після якої стало питання, чи зможе вона завагітніти і народити дитину. Але для Олени це питання взагалі не стояло, вона сказала: "У мене буде дитина. Я обов’язково народжу". І вона народила чудового сина.

На жаль, батько дитини відмовився від сина і Олени ще до народження дитини. Але це її не злякало і не зламало. Вона виховала просто чудового хлопця. Зараз він навчається в Київському національному економічному університеті ім. В. Гетьмана і паралельно працює, щоб хоч якось допомогти мамі. Життя наче налагодилося, складалися плани на майбутнє, і ось знову новий виклик. Майже два року тому в Олени виявили онкозахворювання – сімейний аденоматозний поліпоз – колоректальний рак з метастазами. Далі все, як у страшному сні: дві операції, в тому числі з видалення товстої кишки з виведенням стоми, 21 курс хіміотерапії, 6 курсів променевої терапії. Жінці довелося навчитися жити по-новому, жити попри те, що вміст її кишківника цілодобово випливає в калоприймач, який прикріплений до живота. І вона це змогла.

На жаль, діагноз Олени має спадкову причину, і зараз він встановлений і у її сина. На щастя, у сина хворобу виявили вчасно, тому ситуація тут контрольована. Але вона бореться за своє життя, щоб поставити на ноги сина і дочекатися внуків. Бореться заради сина, щоб допомогти йому побороти хворобу, щоб на власному прикладі показати, як треба боротися і не опускати руки, жити нормальним повноцінним життям, мати сім’ю, дітей...

Лікування Олени дало свій результат, хвороба на деякий час відступила, її стан стабілізувався, але не надовго. На жаль, зараз хвороба знову прогресує. Наразі потрібно зупинити зростання метастазів і усунути їх, тому Олені знову призначили нові курси таргетної хіміотерапії, а коштів на медпрепарати для її проведення зовсім немає. Весь час Олениної боротьби з хворобою родичі і друзі допомагають їй, хто чим може. Але грошей потрібно все більше, сім'я вже виснажена фінансово, і самим їм не впоратися. Тому Олена просить допомоги у її боротьбі за життя: "Я хочу жити! Допоможіть мені, будь ласка!".