Я хочу знову посміхатися

Маленький Максим із сімʼєю пережив окупацію та всі жахіття війни. Родину війна зустріла у селі на Херсонщині, там було гучно і страшно: постійні сирени та вибухи, продукти і ліки закінчувалися, почалися перебої з електрикою та водопостачанням. Мама ще ніколи не бачила Максима таким наляканим, у нього від страху почали трястися ніжки.

У 7-річного Максима ДЦП і затримка мовленнєвого та фізичного розвитку, тому йому показані постійні заняття, у тому числі вдома. Проте через стресовий стан про жодні заняття річ не йшла – хлопчик просто опустив руки. А коли почав закінчуватися життєво необхідний протисудомний препарат, який Максим має постійно приймати, родина прийняла непросте рішення прориватися до українських блокпостів. Дорога була небезпечною, коли вони проїжджали повз спалену техніку та ракети, що стирчали з землі, мама просто затуляла сину очі руками. Інші машини з села вже не змогли виїхати.

Зараз Максим із родиною в Києві. Через стрес та відсутність реабілітації його стан дуже погіршився. Майже все, що хлопчик напрацював, зійшло нанівець. Тому зараз йому терміново потрібно розпочати курс терапії у столичному реабілітаційному центрі. Ми дуже хочемо підтримати Максима, адже за останній час він пережив надто багато всього. Допоможімо йому потрапити на реабілітацію, зробімо так, щоб Максим знову почав посміхатися та по-дитячому радіти життю!