Я просто дуже боюсь…

"Не зачіпайте мене! Я нічого не хочу! Йдіть геть!", – не зовсім вдалий початок знайомства. Тринадцятирічна Іринка сидить, як їжачок, на лікарняному ліжку Інституту нейрохірургії. Вона агресивна і тривожна. Але вже після кількахвилинної розмови Іра розплакалася в моїх обіймах і тихо сказала: "Я просто дуже боюся…". Дівчинці будуть робити операцію по видаленню пухлини. Вона би дуже хотіла розповісти про свої страхи і тривоги мамі, але вона померла два роки тому. А тато зараз займається пошуком коштів на ліки та витратні. Він дуже просить нас про допомогу, бо сам не справляється.

Після смерті мами Іра переїхала до бабусі, бо тато зранку до ночі на роботі, а підростаючій дівчинці потрібна жіноча увага. Тато намагається бути поряд, коли з’являється вільна хвилинка: забігає ввечері, телефонує, разом проводять вихідні.

Одного дня чоловік отримав тривожний дзвінок від бабусі: "Ірі погано. Дуже болить голова, у неї рвота". Швидкою дівчинку повезли до лікарні, оскільки була підозра на проблеми з травною системою, яка потім не підтвердилася. Невролог рекомендував провести МРТ, за результатами якого виявили пухлину. Іру направили в Інститут нейрохірургії. Лікарі планують операцію, а в цей час тато пробує знайти кошти, щоб придбати всі необхідні засоби для її проведення. Чоловік дуже старається, але йому потрібна наша підтримка.

ПІБ: Бровченко Ірина Миколаївна, 07.02.2005 р.

Місто: Хмельницький

Діагноз: пухлина головного мозку