Я шукаю дорогу до себе...

Ми – студентки Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна Нестеренко Аріна і Філенко Оксана. Минулого року в рамках освітньої практики ми відвідали містечко Отрадне, де ми познайомилися з Альонкою. Нас дуже зворушила її історія, і цього року ми вирішили їй допомогти. Дивлячись на неї, неможливо повірити, через що вона проходить щодня. Аутизм – це не наш особистий вибір, він не чинить шкоди іншим.

"Я – Альонка. Я провела 5 років у будинку дитини, і тоді аутизм став моїм "близьким другом". У 2015 році мене "знайшли", я стала частиною родини у дитячому будинку сімейного типу. У новому будинку, в новій сім'ї у мене з'явилися мама і тато, сестри і брати – нові справжні друзі, але аутизм не хоче зі мною прощатися. Я поки не можу добре розмовляти, але можу передати свої почуття і емоції в своїх малюнках. Коли я нервую, мені додає сил моя улюблена кішечка, і взагалі я люблю все, що пов'язано з кішками.

Мені вже 9 років, і я нещодавно пішла до школи. Мене довго не хотіли брати вчитися. Завдяки мамі та її зусиллям у мене це вийшло. Кожен із нас буває в непростій ситуації. Коли додаєш максимум зусиль, але нічого не виходить, у цей момент, як ніколи, сподіваєшся на Диво і Допомогу. Моя мрія – стати самостійною – ходити до звичайної школи, самій ходити на урок і позбавитися страхів. Все, що Ви робите без праці, мені дається великими зусиллями".

Ми хочемо зібрати кошти, аби Альона змогла взяти участь у реабілітаційній програмі.