Ярослав не може сказати про своє самопочуття. 2

Ярославу зараз вже 8 років, і хоч він сам не говорить, та розуміє звернену мову вже значно краще. Хлопчик народився з крововиливом у мозок. Тяжко, але поступово дитина відновлювалася. Та в 10 місяців Ярослав переніс вірус, і на його фоні почав втрачати мову, розуміти звернене мовлення, перестав дивитися в очі, у хлопчика почалися істерики та часті головні болі. Мати ні на мить не опускала руки, возила сина до лікарів, генетиків, метаболістів; водила на заняття до дефектологів та нейропедагогів стільки, скільки одинокій мамі вистачало коштів. Поступово Ярославчик почав краще розуміти мову, та коли йому було 5 років, до родини знову прийшла біда – хлопчик захворів на цукровий діабет. Відтоді перед Ярославом та його мамою постав новий виклик, який вони долають разом.

Ярослав пішов у школу в інклюзивний клас. Мама завжди поруч з ним, як асистент дитини. Хлопчикові цікаво з дітками. Ярославчик дуже старається набувати нові знання та навички. Так, йому важко, але мамина підтримка та допомога всіх небайдужих людей дає надію на подальший успішний розвиток дитини.

Зараз мамі не вистачає коштів на придбання сенсорів для моніторингу цукрів для сина. Жінка звертається до всіх небайдужих людей по допомогу, щоб не так часто колоти маленькі пальчики, якими Ярослав так старанно вчиться писати.