Іллюша молиться за здорові ніжки, листопад 2016

5 років подружнього життя ми мріяли про те, як ми станемо батьками. І тут нарешті - дві смужки на тесті! На першому УЗД нам сказали, що буде двійня або близнятка, і тут нашій радості не було меж! Нарешті ми станемо батьками та й ще зразу двох малят. Але, на наступному УЗД нам сказали, що одна дитинка розвивається, а інша завмерла...

Було дуже боляче, сльози котились рікою, а серце просто розвивалося, але потрібно було брати себе в руки, адже друга дитинка розвивалась добре. Яка радість стати мамою, почути перший крик, обняти та поцілувати свого довгоочікуваного сина.

Народившись 7-ми місячним за допомогою стимуляції, Іллюша одразу закричав. Я надіялась, що все саме страшне вже закінчилось, але все тільки починалось. І тут наші подорожі почались.

Іллюша проходить реабілітацію в Трускавці, з кожним разом результат є, інколи маленький, але головне, що ми не стоїмо на місці! Дуже багато медикаментів та масажів, фізкультури, доводиться проходити щодня.

А Іллюші 6 років, це такий вік, щоб бігати, стрибати, заводити друзів. Та мій син не здається, він старається ходити, повзає, плаває уже сам. У 5 років ми пішли до садочка, та у нас появились перші друзі, нові емоції та ще більше наполегливості. Скоро Іллюша буде готуватись до школи і так хочеться, щоб він пішов у звичайну школу, бо інтелект та мова у нього в нормі.

Іллюша співає пісні, вчить вірші: за 2 години 6 рядочків може вивчити. На святах в садочку активно бере участь. Синочок добрий та позитивний хлопчик, який хоче бути таким, як всі діти й ми надіємося та вірим, що настане той час, коли на нас не будуть оглядатись прохожі та питати діти: "А чому такий великий хлопчик сидить в колясці?". Адже, Ілля дорослішає і йому стає сумно, і ми не хочемо, щоб він став не впевнений в собі, щоб думав, що він не такий як усі.

Зараз, після реабілітації він впевнено ходить за одну руку, але не на велику дистанцію, тому, що ніжки ще стомлюються. А ось на днях, коли ми ходили за ручку Ілюша сказав: "Мамо, а можна я сам спробую?". Моїй радості не було меж і все сталось як у сні, він пустив мою руку і зробив крок. Йому так сподобалось він не міг пояснити та зрозуміти що це було!

Ілля вже  ходить за одну руку та лише трохи держиться за маму або за коляску. Сам може вилізти з басейну по драбинці на якій 4 сходинки, а раніше цього не міг. То я надіюсь, що це вже хороший результат і великий крок до нашого здорового, грайливого, веселого життя.

Для нас дуже важливо регулярно їздити на реабілітацію, тому, що після кожної поїздки ми маємо хороший результат, а головне сину подобається ставати самостійним. Ілля дуже вдячний всім добрим та не байдужим людям, які йому допомагають стати здоровим та звичайним хлопчиком. Адже, діти повинні мати веселе грайливе дитинство, і мій син, хоч із запізненням, але, теж на це заслуговує.

ПІБ: Охріменко Ілля Євгенійович, 22.04.2010

Місто: Вінницька область

Діагноз: ДЦП, спастична диплегія, стійкі рухові порушення, затримка психомовного розвитку