Інвалідність – не привід зупинити життя. 3

Коли немає ліфта, підйомників, пандусів, на руках дев'ятирічна дитина, а в тобі самій 45 кг ваги... охоплює відчай, хочеться забитися в кут і ридати. Але Ліні не можна давати слабинку, вона носить свій біль у собі, адже на неї дивиться своїми великими мудрими очима донька.

Поля вже велика... Але вона не ходить самостійно і не може сама себе обслуговувати. З кожним днем ​​стає все важче її носити, піднімати, спускати. Ліна і Поліна живуть на четвертому поверсі без ліфта. Через відсутність лікування в карантинний період стан дитини значно погіршився, посилився тонус, контрактури, набуті раніше навички починають згасати. Дівчинці критично потрібна реабілітація. Але поїхати на неї абсолютно немає в чому. Термін експлуатації Полінкиних колясок закінчився, і вони більше не підлягають ремонту. Державна програма пропонує коляски великі, громіздкі і важкі від 20 кг і більше, мама просто фізично з ними не впорається.

У соцзабезі запропонували один варіант, німецька коляска, маневрена, легка, дуже зручна, створена спеціально під потреби дитини з інвалідністю. На жаль, державне фінансування покриває лише частину вартості цієї коляски. Різницю, що залишилася, Ліні треба сплатити самостійно. Але як знайти такий підробіток, щоб можна було поєднувати її з доглядом за Поліною?

А без коляски навіть просто на вулицю вийти важко, не кажучи вже про поїздку на реабілітацію.

Інвалідність – не привід зупиняти життя! Допоможіть Поліні побачити весну не тільки з вікна.