Юліна надія

12 років тому на світ з’явилася мила, прекрасна дівчинка, яка повністю змінила життя своєї матусі та її мрії. Вся сім’я дуже раділа, коли народилася Юлічка, дуже тішилися нею, але невдовзі ця радість перетворилася на сльози, біль і розпач… Коли у 9 місяців рідні звернули увагу на те, що дівчинка не розвивається, як її однолітки, і не встає на ніжки, родичі забили на сполох. Лікарі під час обстеження поставили діагноз ДЦП.

Одразу почалося лікування у реабілітаційному центрі "Еліта", але у зв’язку із фінансовими труднощами продовжили лікування в міській лікарні імені П. Орлика із залученням інших фахівців (психологів, масажистів, реабілітологів), які приходили до дівчинки додому.

До цього часу Юлічка навчалася у НРЦ "Левеня" для дітей із вадами зору, тому що у дитини виявили діагноз "субатрофія дисків зорових нервів обох очей", але, на жаль, мама змушена була забрати донечку з цієї школи, оскільки її поведінка не дозволяла там навчатися. Тепер дівчинка навчається в НРЦ "Святого Миколая" для дітей з особливостями поведінки. З розповіді мами: "Коли в нашому житті почався дуже складний період, Юля не спала добами, постійно плакала і не могла пояснити, що з нею відбувається, я почала ходити до всіх лікарів та благала їх про допомогу, тому що не могла на це все дивитися, на ті жахливі безсонні ночі, повні страху. Так повторювалося день за днем… В результаті від виснаження у дитини ставалися епілептичні напади, а лікарі лише виписували таблетки, які нічим не допомагали. Я у виснаженні і розпачі вже зневірилася у всьому. Але в Бога інші плани на наше життя, і я вдячна Йому за це! Я почала запитувати у батьків дітей, в яких схожі проблеми зі здоров’ям, і мені розповіли про клініку доктора Яценко в місті Києві".

Але новий іспит і тут чекав цю сім’ю – ціни шокували, але зібравши всю суму, вони поїхали на реабілітацію і познайомилися з лікарем Катериною Валентинівною, у якої вже пройшли 8 курсів реабілітації, після яких здоров’я дівчинки почало змінюватись на краще, і дружня родина побачила шанс на щасливе майбутнє їх дитини. Але, на превеликий жаль, всі кошти та заощадження закінчилися, і мама змушена просити допомоги у небайдужих людей, які розуміють чуже горе, біду і безвихідь.

Для отримання результату необхідно проходити реабілітацію кожні 3-4 місяці, і на це потрібні дуже великі кошти. Юля дуже хоче навчитися плавати, грати м’ячиком з іншими дітками, але, на жаль, її не хочуть брати, а якщо і беруть, то за кілька занять просять піти. Але материнське серце вірить і знає, що у її донечки буде багато друзів, що на вулиці не будуть відвертатися і сміятися з неї, що вона сама буде ходити в магазин і гуляти без постійного нагляду, але для цього досягнення потрібне постійне і коштовне лікування.

ПІБ: Січкар Юлія Юріївна, 15.05.2005 р.

Місто: Львів

Діагноз: ДЦП, змішана форма зі стійким порушенням координації, епісиндром, ЗПМР