Іванкові потрібні слухові апарати, щоб чути маму

Іванко народився у звичайній сім’ї, де ні в кого не було проблем зі слухом. У перший рік життя він, як усі малюки, агукав, сміявся, реагував на маму й тата. Але з часом батьки почали помічати, що син усе рідше відгукується на своє ім’я, не реагує на голоси й звуки довкола. Спочатку лікарі запевняли, що хлопчик просто трохи відстає у розвитку, та коли Іванкові виповнилося чотири роки, стало очевидно – він не чує зовсім. 

Після обстежень у Сумах і Києві йому встановили діагноз: хронічна сенсоневральна глухота IV ступеня. З таким діагнозом дитина або зовсім не чує звуків, або може відчути лише дуже гучні низькі вібрації – гуркіт вибуху поруч, гул мотора чи сильний грім. Але навіть ці звуки сприймаються не вухами, а тілом – як відчутна вібрація через груди чи кістки. Для Іванка світ – це тиша, у якій замість звуків є дотики, міміка, жести та рухи.

Раніше хлопчик навчався у школі для дітей з вадами слуху в Лебедині, але заклад закрили, і тепер Іван ходить у звичайну школу у своєму селі. Івану майже 11 років, він товариський та щирий, любить гратися з іншими дітьми, але без слухових апаратів не може їх почути, а більшість дітей, на жаль, не знають мови жестів. У спілкуванні йому допомагає молодша сестричка, яка перекладає братові слова й підтримує його. Мама Івана працює соціальною робітницею, доглядає за літніми людьми й у вільний час займається з сином, разом із ним вчить мову жестів.

Щоб хлопчик міг розвиватися, навчатися й чути цей світ, йому необхідні сучасні слухові апарати. Завдяки їм Іванко зможе знову почути мамин голос, своє ім’я, шепіт та сміх, дзвінкий дитячий галас, звуки природи, яких він ніколи не чув. 

Ми збираємо кошти, щоб подарувати Іванкові можливість почути цей світ і більше ніколи не жити в тиші.