Хочу ходити, як мій брат-близнюк! 4

У дітей, що живуть з ДЦП, свій розпорядок життя. Це безперервні заняття вдома і обов'язкові курси реабілітації в спеціалізованих клініках. Після кожної реабілітації відбувається поштовх і завдання надалі закріплювати результат. Ці діти – справжні бійці! Наш Даня має величезну силу волі і величезне бажання ходити. Зараз реабілітація для нього дуже важлива, тому що хлопчик вступив в період статевого дозрівання. Його організм стрімко росте, що вимагає безперервного спостереження фахівців.

У дітей, що живуть з ДЦП, свій розпорядок життя. Це безперервні заняття вдома і обов'язкові курси реабілітації в спеціалізованих клініках. Після кожної реабілітації відбувається поштовх і завдання надалі закріплювати результат. Ці діти – справжні бійці! Наш Даня має величезну силу волі і величезне бажання ходити. Зараз реабілітація для нього дуже важлива, тому що хлопчик вступив в період статевого дозрівання. Його організм стрімко росте, що вимагає безперервного спостереження фахівців.

Крім того, Даня має всі шанси ходити, йому потрібно тільки трішки постаратися зміцнити себе. Важливо не упустити момент, тому що після пубертатного періоду ймовірність стати на ноги і повноцінно ходити знижується. Після попередньої реабілітації у Данила намічена позитивна тенденція. Фахівці клініки задоволені результатами: він значно зміцнів і став більш витривалим.
У Данила є братик-близнюк. Він у всьому допомагає Дані. Супроводжує його на все реабілітації. Шість років тому сім'я втратила годувальника. Мати виховує своїх хлопців сама. Це непосильна ноша навіть для сім'ї з дітками без особливостей розвитку.

Сім'я Моногарових дякує всім, хто раніше допомагав зібрати кошти на реабілітацію Дані і просить допомогти і цього разу. Завдяки вам Даня поступово робить кроки до повноцінного життя. Адже він так хоче ходити як його брат-близнюк!

ПІБ: Моногаров Данило Олександрович, 22.01.2004 р.

Місто: Одеса

Діагноз: ДЦП