Хочу ходити всупереч усьому!

Ксенія вже велика, їй дванадцять. Але водночас вона маленька і худорлява. Від самого народження на її долю випали тяжкі випробування. Передчасні пологи у мами на 7 місяці, набута гідроцефалія, шунтування, менінгоенцефаліт, дитячий церебральний параліч... Попри всі прогнози лікарів, які обіцяли Ксенії спершу не більше 12 днів життя, згодом – лише 1-2 місяці і надзвичайний стан, дівчинка жила. Всупереч усьому, бо дуже хотіла жити.

Аж раптом у чотири з половиною рочки малу та її родину спіткало нове горе – Ксенія впала в кому внаслідок того, що вийшов з ладу шунт. Всі здобутки, яких довелося досягти за цей час, зійшли нанівець. І після коми довелося все починати заново… Тепер, коли їй дванадцять, Ксенія така, як на фото. Вона змирилася з невідворотним і навчається в 4 класі, радіє життю, вона весела, доброзичлива дівчинка.

Навіть коли вона плаче, то зі сльозами на очах завжди говорить: "Все добре, все нормально". Всі ці довгі роки Ксенія терпляче виконує всі процедури, переносить операції, бо мріє ходити й жити повноцінним життям. Має меншу сестричку, яку дуже любить і намагається її доглядати. З віком набувати нових результатів дівчинці стає все важче, а роботи і їй, і реабілітологам додається дедалі більше, адже даються в знаки ортопедичні проблеми. Ксенія досі не може самостійно ходити і має проблеми з мовою. А для їх усунення потрібен каскад хірургічних втручань, довготривала реабілітація і чималі кошти.

Тому родина дівчинки звертається до всіх добрих людей із проханням про допомогу... Хіба ж ми можемо відмовити цій дитині в допомозі?!

ПІБ: Черновська Ксенія Андріївна, 05.02.2007 р.

Місто: Переяслав-Хмельницький, Київська обл.

Діагноз: ДЦП, диплегічна форма, ОНР 2-3 рівня, дизартрія, когнітивний дефіцит, сколіоз грудо-поперекового відділу хребта – 2 ст.