Хочу, щоб мій братик одужав!

Єгор і Антон – двійнята. Їм дванадцять років. Вони дуже різні, але обидва мають бойовий характер. Єгору це допомагає отримувати численні перемоги в конкурсах з греко-римської боротьби. Антону – перемагати важку хворобу, що з самого дитинства не дає можливості жити повноцінним життям. Антон хворий на важку форму дитячого церебрального паралічу. Тому батьки протягом всіх дванадцяти років докладають максимум зусиль, щоб покращити стан своєї дитини.

А Єгор кожну здобуту медаль присвячує братикові, одягає йому на шию зі словами: "Я дуже хочу, щоб ти одужав!". 

Боротьба з ДЦП – важкий шлях довжиною в ціле життя. У Антона за плечима чимало пройдених курсів фізичних і психологічних реабілітацій. На це сім’я витрачає майже всі свої гроші. Дитина по маленькій краплинці, попри важкий діагноз, досягає величезних результатів. Раніше Антон не сидів, не перевертався, погано тримав голову. Зараз він навчився з підтримкою підніматися та спускатися по сходинках; з підтримкою проходить більшу відстань. Впевненіше і довше сидить біля опори по-турецьки. При ходьбі опускається з носка на п'ятку. Поліпшилася дрібна моторика рук, добре розкриває пальчики, бере і утримує предмети.

Також є успіхи і в індивідуальному навчанні. Дитина почала утримувати в руці пензлик, зосереджуватися над завданнями, довше фіксувати погляд на предметах, картинках, намагається писати, хай поки ще не самостійно.

Антошка дуже любить дітей, тварин і море. Шалено любить книги, щоб йому читали, міркували з ним. Улюблена книга – буквар, хлопчик вчить і намагається пальчиками вказувати на букву, яку називають. Дуже радіє, коли у нього щось виходить зробити самостійно (чистити зубки, брати в ручку поїлку і пити, брати в руки ложку і набирати їжу).

Всього цього вдалося досягти завдяки систематичному (3-4 рази на рік) лікуванню в Міжнародній реабілітаційній клініці Козявкіна (Трускавець). Наприкінці травня – початку червня Антону потрібно пройти черговий курс лікування вартістю 20 480 грн. В сім’ї працює лише батько, але шахта затримує зарплатню і взагалі знаходиться на межі закриття. Мати доглядає за дитиною, а допомоги з інвалідності вистачає лише на підгузки. Сім’я звертається до всіх небайдужих людей з проханням допомогти у зборі коштів для оплати чергового курсу лікування.

У серці кожного члена сім'ї живе надія, що Антоша буде ходити, розмовляти, радіти життю, як всі здорові діти. Будь ласка, допоможіть їм в цьому!

ПІБ: Душинов Антон Володимирович, 25.03.2008 р.

Місто: смт Володимирівка, Донецька обл.

Діагноз: ДЦП, подвійна геміплегічна форма з глибоким парапарезом G-80.2, підгрупа А