Хочу жити! Допоможіть!

Олександр та Оксана Веремій – родина інвалідів-візочників, головною цінністю якої є здоров’я та життя один одного. Вона через артрогрипоз – недорозвинення кісткової системи – iнвалід дитинства. Він потрапив до інвалідного візка в 25 років, коли інсульт спинного мозку призвів до паралічу ніг. У кожного з них своя складна історія лікування, соціальної реабілітації та подолання власного психологічного бар’єра, де порятунком стала їх зустріч...

Олександр та Оксана Веремій – родина інвалідів-візочників, головною цінністю якої є здоров’я та життя один одного. Вона через артрогрипоз – недорозвинення кісткової системи – iнвалід дитинства. Він потрапив до інвалідного візка в 25 років, коли інсульт спинного мозку призвів до паралічу ніг. У кожного з них своя складна історія лікування, соціальної реабілітації та подолання власного психологічного бар’єра, де порятунком стала їх зустріч...

Познайомились Оксана та Олександр на навчанні в реабілітаційному центрі у м.Лютіж, що на Київщині, куди обох привело прагнення до нормального повноцінного буття. Там і спалахнуло їх кохання, яке стало новим свіжим подихом, наповнило життя змістом та мріями про щасливе майбутнє.

Самостійна родина, в котрій панує взаємна турбота та допомога, підтримка, порозуміння та любов – це все, що в них є, це все, що цінне! Дванадцять років разом, крізь труднощі та перешкоди. І здавалося б, що всі жахи, сумніви і невпевненість вже позаду, та доля виявилась безжальною…

Наприкінці квітня Олександр потрапив до лікарні, де фахівці діагностували варикозне розширення вен стравоходу, як наслідок порушення роботи печінки. Головною причиною захворювання стала постійна й довготривала медикаментозна терапія, без якої життя людини з інвалідністю просто неможливе. Діагнози "автоімунний гепатит" та "цироз печінки" були встановлені чоловікові ще років п’ять тому, але протягом останнього року, завдяки призначеній терапії, його самопочуття значно покращилося. Біда увірвалась раптово!

Провівши тиждень у реанімації Київської міської клінічної лікарні № 8, лікарям вдалося стабілізувати стан Олександра, але результати обстеження невтішні. Його печінка визнана нежиттєздатною через виявлену в ній пухлину. За твердженням лікарів інституту Шалімова, єдине, що може врятувати життя Сашка, – пересадка органу. В Україні таку операцію зробити неможливо, порятунок можливий тільки за кордоном. А поки Олександр чекає на операцію, йому потрібне медикаментозне лікування. Зараз важлива кожна хвилина, тому ми розпочали збір коштів на ліки для Саши.  

Молодий 40-річний хлопець опинився на межі смерті! Наразі близькі Сашка шукають клініку, де б йому змогли допомогти. Попередньо нам відомо, що пересадка печінки в Бiлорусi коштує $150 000, і це неабияка сума для його рідних і близьких, тому Олександру та його родині сьогодні вкрай необхідна допомога небайдужих сердець! 
Навіть маленький внесок в добру справу – це великий шанс на життя!

ПІБ: Веремiй Олександр Миколайович, 16.05.1977 р.

Місто: Київ

Діагноз: КТ ознаки цирозу печінки, новоутворення S6-7 печінки, портальна гіпертензія, MTS у внутрішньочеревні лімфовузли, мінімальна кількість асциту, дифузні зміни структури паренхіми печінки, ангіоміоліпома лівої нирки, хронічний цистит