Ходити – найбільше бажання Богдана

Коли народився Богданчик, радості мами Наталі не було меж. Але у віці 1 місяця на плановому прийомі в поліклініці невропатолог поставив під питанням ураження ЦНС. Лікар призначив посилене медикаментозне лікування та масажі. Коли хлопчику виповнився рік, він разом із мамою поїхав у м. Київ до Центру реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи, і там уже був поставлений страшний діагноз – ДЦП, дискінетичний варіант, гіперкінетична форма, ЗПР.

Почалися нескінченні поїздки в реабілітаційні центри, санаторії, та дороге медикаментозне лікування, яке триває й донині.

Богданчик – перша та єдина дитина в сім'ї, вихованням і лікуванням якої займається одна мама. Ось що вона написала нам: "Я дуже хочу, щоб мій синочок став здоровою дитиною, подарувати йому радість дитячого життя. Коли його запитаєш:" Що ти хочеш?", його єдине бажання –" йти ", – так він відповідає. Богдан не вимагає нових іграшок, солодощів, розваг, а тільки мріє ходити і дуже любить, коли його водять. Повірте, це дуже боляче і важко дивитися на свою дитину, яка самостійно і кроку не може ступити, але дуже хоче і прагне.

Я хочу звернутися до добрих і небайдужих до нашого горя людей – допоможіть Богданчику! Лікарі кажуть, що дитина перспективна, шанс на одужання є, але тільки постійно потрібно проходити дорогі курси лікування, на які я, на жаль, грошей не маю".

Весь дохід сім'ї складається з соціальної допомоги по інвалідності 1 200 грн. Для нейрофізіологічної реабілітації в клініці відновного лікування м. Трускавець необхідно 7 890 грн за один курс лікування без проживання та харчування. У рік Богданчику необхідно проходити мінімум 2 таких курси.

Будь ласка, не пройдіть повз біди цього хлопчика, він дуже потребує вашої підтримки і сподівається на допомогу!

ПІБ: Подорожняк Богдан Вікторович, 18.12.2005 р.

Місто: Полтавська область, Кременчук

Діагноз: ДЦП, дискінетичний варіант, гіперкінетична форма, затримка психомовного розвитку