Хоспіс – це про життя

"Ми більше нічим не можемо Вам допомогти", – промовляє лікар і пише у картці "показана паліативна терапія за місцем проживання". Це означає, що вилікувати вже неможливо, хвороба неминуче буде прогресувати і незабаром людина помре. Однак те, що допомогти неможливо – брехня. Допомогти можливо завжди. Навіть тоді, коли хвороба невиліковна.

Паліативна терапія не означає, що нічого не робитиметься. Це складний процес, у якому робиться все можливе, щоб людина не страждала. Щоб людина жила без болю, без задухи, без інших докучливих симптомів. Не помирала, а продовжувала би жити, хоч і обмежений період часу.

Добре, коли людина до кінця залишається вдома. Коли може отримати потрібні знеболюючі в адекватних дозах та за адекватною схемою. Коли поряд є рідні, які доглядають, підтримують, допомагають. Тоді це велике щастя – до кінця перебувати у рідних стінах, спати на своєму ліжку.

Однак часто відбувається інакше. Коли нема кому доглядати. Коли крихітна квартира на дві сім’ї і просто немає місця, де можна було би влаштувати тяжко хвору людину. Або в будинку немає гарячої води чи опалення. Або… багато таких "але", які приводять людей у відділення паліативної допомоги "Хоспіс" у 2-й міській лікарні м. Києва.

30 ліжок майже завжди заповнені. Тут – ті, хто пройшов всі адові кола лікування від раку, але не вдалося… і зараз, на фініші, подекуди немає коштів вже навіть на шприци для знеболювальних уколів. Тут також ті, хто навіть не починав лікування. Тому що не мав коштів. І не має їх зараз. На внутрішньовенні катетери, щоб для кожної крапельниці не шукати вени заново. На марлю та розчин для перев’язок. "Купіть те-то" – тут як ніде важко лікарям говорити це своїм пацієнтам. Адже від цього залежить якість часто останніх днів життя людини. А грошей немає. Тому лікарі просять благодійників. Просять про прості витратні речі: пальцятки, катетери, марлю, ліки, шприци…

Хоспіс – це про життя. Гідне життя до кінця. Без болю. Без приниження. Без жаху, що не буде коштів, а отже – повернеться біль. Діагноз може бути смертельним. Але допомогти паліативному пацієнту можливо завжди.

Ви – можете. Ми всі разом – можемо.