Хвороба проявилася несподівано

Анастасія була в третьому класі, коли її недуга завдала першого болючого удару. Звичайнісінький урок математики запам’ятався на все життя: дівчинці стало так погано, що вона ледь могла говорити, практично не чула вчительку, однокласників та навіть себе. Останнє, що вона почула – шкільний дзвінок. Після того – все як в тумані. Це був її перший напад гіпоглікемії – одного з багатьох гнітючих симптомів цукрового діабету Анастасії.

Відтоді пройшло вже десять років. Нині дівчина прекрасно розуміє, що з нею відбувається, і впізнає стани за симптомами. Наприклад, при високому цукрі в неї ниють ноги та жахливо болить голова, низький же супроводжують оніміння кінцівок та запаморочення. Проте згодом в Анастасії почав стрімко погіршуватися зір, а постійною та щораз нещаднішою її супутницею стала гіпоглікемія. У дівчини жахливо боліла голова, вона не могла говорити, блювала після кожного прийому їжі, її переслідували невпинна слабкість, нудота й паніка. Вона вічно хотіла спати, хотіла ридати, хотіла, щоб усе скінчилося. Причиною її страждань був розвиток діабетичної нефропатії, яку з допомогою лікарів вдалося трохи притишити.

Анастасія потроху відновлюється, хоч і за кошт свого імунітету, проте як ніхто розуміє, що здаватися не варто, що життя триває та від цієї хвороби нікуди не втечеш. Зараз їй потрібні сенсори безперервного моніторингу рівня глюкози в крові.

Дівчина свято вірить в найкраще попри всі труднощі, з якими їй довелося зіткнутися. Допоможіть їй втілити його в реальність!