Хвороба внесла свої корективи

На перший погляд, Мирослава – звичайна дівчина-підліток, яка цікавиться танцями, кулінарією, обожнює спілкуватися з друзями, подорожувати й просто ходити на прогулянки з метою пройти понад 8 000 кроків. Всі свої дії вона прораховує наперед, щоб більш-менш підтримувати нормальне життя. Невіддільною частиною її життя стали інсулінові ручки, глюкометр, цукерочка на випадок низького цукру.

Зараз Мирослава навчається у 7 класі, переважно на дистанційному навчанні. Через постійні повітряні тривоги шкільний матеріал опрацьовує майже самостійно, іноді звертається до матері за допомогою. Додатково займається англійською мовою. Восьмий рік займається танцями, виступає з колективом у міському палаці культури, підлаштовуючись під тривоги, відсутність світла та свою хворобу – цукровий діабет.

Як і всі підлітки, дівчина хоче бути самостійною, дозволяти собі поблажки, в тому числі в їжі, яку часто готує сама, проте це не завжди добре відбивається на рівні її цукру. Дитина просто хоче бути безтурботною, але не може. У Мирослави вдома часто бувають друзі, іноді подружка залишається на ніч, а от Мирослава не може залишитися у друзів через необхідність постійного контролю рівня цукру. Хвороба вносить свої корективи в кожен день її життя.

Наразі в родині працює та забезпечує Мирославу з братиком всім необхідним лише мама. Попри високу вартість проживання, мама намагається забезпечити доньку постійним моніторингом цукру в крові за допомогою сенсорів, але не завжди це вдається. Тому родина звертається до фонду та небайдужих людей з вдячністю по допомогу в придбанні таких сенсорів.