Коли дитинство і стан залежать від сенсора

Це невгамовна дівчинка Аріанка, яка не мала жодних хвороб до 6 років. Три роки тому здавалося, що все гаразд. Та несподівано вона почала втрачати вагу, часто відвідувати туалет та рясно пітніти вночі. Після обстеження їй поставили діагноз "цукровий діабет 1 типу". Зараз Аріана вже навчається у 3 класі. Вона має багато друзів, із задоволенням відвідує танці, які дуже любить. Також мріє ходити на фортепіано, але, на жаль, щільний графік її життя це поки не дозволяє.

Завдяки підтримці батьків та її силі, Аріана швидко навчилася стримувати себе в харчуванні та розуміти свій стан. Перший рік був справжнім випробуванням… Без сенсора було дуже важко, були різкі стрибки цукру та постійна тривога. Аріана хоче бути як усі діти – не хвилюватися, чи впаде цукор, чи можна з’їсти щось на святі у друзів. І саме сенсор дуже їй у цьому допомагає: вона поступово вчиться контролювати свій стан та бачити показники вчасно.

Постійно користуватися глюкометром складно, тому що болять пальчики. Вона не завжди відчуває падіння цукру. На прогулянках іноді дівчинці стає зле через різкі зміни. До того ж їй психологічно незручно носити глюкометр, бо це привертає увагу.

Сенсор значно полегшує їй життя: замість постійних проколів та повернень додому вона може просто подивитися показники в телефоні та почуватися більш спокійно та впевнено.

Батьки купують сенсори по можливості, але, на жаль, цього недостатньо. Тож вся родина просить допомоги з сенсорами та буде щиро вдячна за будь-яку допомогу. Для Аріанки це не просто пристрій, а спокій та безпечніше дитинство.