Коли кожен день – це вже перемога

Катя – сильна, мужня та життєрадісна дівчинка, яка щодня веде боротьбу з важким захворюванням.

Дівчинка готувалася до важливого етапу у житті – Катруся мала піти до першого класу. Та раптом мама почала помічати тривожні зміни: донька стрімко худла, швидко втомлювалася та почувалася все гірше. Після обстежень родина почула діагноз, який розділив життя на "до" та "після" – цукровий діабет 1 типу. Відтоді все змінилося назавжди.

Катруся пішла до школи, але вона була ще зовсім маленькою, щоб самостійно контролювати свій стан. Мама не могла залишити її ні на хвилину. Щодня сиділа під дверима класу, щоб у будь-який момент прийти на допомогу – виміряти цукор, дати необхідне, підтримати.

Родина робила все, щоб дитинство залишалося дитинством і запам’яталося насиченим на радощі, веселощі та безтурботність. Катруся почала займатися танцями, адже рух допомагає контролювати рівень цукру. Вона старалася не відставати від однолітків, радіти кожному дню та вірити у краще.

Протягом двох років мама була поруч із донькою у школі. Згодом навіть змогла організувати роботу в школі лише для того, щоб бути ближче до Катеринки й мати змогу контролювати її стан. Та життя підготувало нові випробування. Карантин, ізоляція, дистанційне навчання, а потім повномасштабна війна. Постійні тривоги, стрес, страх і невизначеність залишали відбиток на стані дитини, а тому і на рівні цукру. Зараз навчання змішане, але через часті й тривалі повітряні тривоги і нестабільний стан Катерини, мама не може повноцінно працювати, адже весь час поруч із донькою. Її стан потребує постійного контролю.

Життя з діабетом 1 типу – це щоденна боротьба без вихідних та перерв. Це постійні вимірювання цукру, уколи інсуліну, контроль харчування, безсонні ночі та безперервне хвилювання за дитину. Щоб уникати небезпечних стрибків цукру та зберегти здоров’я Катрусі, їй життєво необхідні сенсори безперервного моніторингу глюкози. Вони дають змогу контролювати стан у режимі реального часу, зменшують ризики ускладнень і дозволяють дитині жити більш безпечним та повноцінним життям.

На жаль, самостійно забезпечити Катерину сенсорами мама не може. Тому щиро просить про допомогу: "Кожна ваша підтримка – це шанс для моєї доньки на здоров’я, безпечне дитинство і щасливе майбутнє".